ВАГОМА ПРЕТЕНЗІЯ

     По нашій з вами Сонячній Системі  розкидано багато  визначних пам'яток людства. І у кожної з них своя історія —  починаючи з посадкового модуля першої місячної експедиції, навколо якого там же,  на  Місяці,  вже років п’ятдесят   як збудовано музейний комплекс,  і закінчуючи першим в історії людства меморіальним астероїдом. Він летів прямо на Землю і був зупинений на підступах до нашої планети командою сміливців-астронавтів. І  ця небесна каменюка, завбільшки з  найвищий хмарочос на Землі, збудований в Нігерії, досі бовтається там, де його й зупинили.

     Але є  у космосі  ще один, дуже відомий астероїд.  І він куди цікавіший, ніж той, що ледве не розтрощив нашу домівку. Розповім про нього окремо.

     У поясі астероїдів, на шляху з Марса до Юпітера, ось уже тридцять  років знаходиться база «Маяк». Заснували її з метою геологічної розвідки та промислового освоєння астероїдів. А коли в одному з величезних космічних каменів знайшли золото, вибухнула справжня зоряна золота лихоманка. На «Маяк» потягнулися добувачі  з усіх населених планет. Почали на станції працювати філії великих земних банків: вони пропонували кредити на закупівлю геологічного устаткування, а також на придбання ділянок і навіть цілих астероїдів.

     Так ось — недалеко від   бази   крутиться в просторі величезна кам’яна брила  з довгим написом на боці. По суті, це…  юридична претензія до однієї з філій земного банку!

     А було це так. Підприємець, який розробляв  один невеликий астероїд,  виставив претензію  філії земного банку «Зоряний», яка  знаходиться на станції «Маяк».  Без жодних підстав, банк обклав добувача податковими виплатами за кредитом. Оскільки той був власником своєї  фірми, а не найманим працівником, йти до профспілки астероїдних шахтарів він  не захотів.  Спробував вирішити питання без скандалу.

     Коли підприємець особисто з’явився  до банку для вирішення конфлікту, єхидні працівники установи заявили:  «Пишіть претензію! Ми її розглядатимемо шістдесят  днів — і потім все одно відмовимо!..» Тоді чоловік  пішов із офісу банку, кинувши на прощання: «Ви самі це почали, начувайтесь».

     Тихого недільного вечора —  обіцяну претензію, у вигляді  багатометрової скелі, на важкому астероїдному тягачі прибуксирували під станцію «Маяк». Біля замкненого шлюзу банківського комплексу претензія була дбайливо вивантажена двома потужними роботами і встановлена ​​так, щоб підпирати собою шлюз. А вранці, звичайно,  виявилося, що скеля трохи заважає працівникам банку потрапити до офісу на їхніх особистих флаєрах. (Як сказав  підприємець, вивантажуючи уламок астероїда банкірам під двері, — ці «фраєри» у вихідні літали на Землю, а з понеділка поверталися на станцію «Маяк», щоб  продовжувати «пити кров трудового шахтарського народу»).     Хоча сама по собі претензія  була скромною, але  виглядала переконливо: уламок  сірого вуглецевого астероїду, масою дванадцять тисяч  тон. На відполірованому  боці брили по всій формі було вибито  текст — з усіма реквізитами, включаючи адресу підприємця для відповіді.

   Зрозуміло, працівники банку, що залишилися поза офісом, викликали охорону бази «Маяк». Прибулі поліцейські, уважно вивчили  претензію,  тишком пореготали — і пояснили банкірам, що тут немає жодного злочину, а є цивільно-правові відносини. Після чого порадили банку вирішувати питання з підприємцем у суді загальної юрисдикції.  Заразом, поліція  оштрафувала  банк…   за космічне  сміття біля шлюзів станції!

    А претензія лишилася. Банк спробував самостійно її прибрати, — але, на жаль, підприємець-жалобник  був єдиним щасливим власником астероїдного буксиру та відповідної техніки в найближчому квадраті. Решта старателів терміново захворіла; профспілка ж великого астероїдного розробника «Космосвибухпром» заявила, що у них кожен тягач  на рахунку  і відволікання хоча б одного з них може завдати компанії серйозних збитків. Коротше, всі банкірів тихо «послали» — і стали чекати, що буде далі.

    Тоді банкіри найняли невеликий геологічний корабель-розвідник з лазером і  зібралися розрізати претензію, щоб потім відштовхнути її уламки від станції. Однак їх зупинили охоронці бази,  які пояснили, що захаращувати орбіту «Маяка»  кам’яними уламками не можна – це небезпечно для самої бази і для кораблів, що з нею зближуються. Кінець кінцем, бідолашним працівникам банку довелося проникати на свої робочі місця через аварійні люки. Багато клієнтів філії «Зоряного» тоді перебралося  в інші банки на цій базі…

     Далі справа пішла ще гірше. Суд космічного сектору, де містилася  база «Маяк», вислухавши скаргу банку, відмовився вимагати від підприємця скасувати претензію. Більше того, з'ясувалося, що банк не має права відкинути її з мотивів використання незвичайного  матеріалу для письма:  в жодному законі не було вказано, що подібний документ обов’язково треба писати на папері!..

    Настав день, коли  підприємець зв'язався з банком і дуже  ввічливо поцікавився результатами розгляду претензії. При цьому, у разі затягування справи, він обіцяв виставити нову претензію, вже на «трьох сторінках»…  по двадцять тисяч тон кожна.

    Словом, банк терміново скасував для підприємця всі комісії. А добувачі поясу астероїдів зрозуміли: подібне  досудове врегулювання конфліктів є дуже ефективним заходом вирішення проблем. Звісно,  якщо до справи підходити  творчо. 

     З тих пір навколо станції  «Маяк»  по безпечній орбіті крутиться та сама претензія. Вона стала певним повчальним нагадуванням  для банківських спекулянтів,  а для туристичного бізнесу —  цікавою пам'яткою у поясі астероїдів.

Олександр РУЧКО