11 Глава

Глава 11

Проснувшись зранку в чудовому настрої я вирішила приготувати усім сніданок. Швидко прийнявши душ і одягнувшись я побігла на кухню. За вікном почало світати. Поскільки все на сирники  було я вирішила готувати їх. Змішавши всі інгридієнти я виклала на сковороду. Задивившись на річку я ще б трохи і залишила всіх без сніданку. Дожаривши пішла всіх будити. А то дійсно запізнимось.

-НАРООООД!!!  ХТО ЗАРАЗ ЖЕ НЕ ВИЙДЕ ЗАЛИШИТЬСЯ БЕЗ СНІДАНКУ.

Зовсім скоро я упевнелась що  це подіяло. Сонні як мухи дівчата і хлопці виходили зі своїх кімнат, і як зомбі йшли на запах  вкусного. Ну, а я що? Правильно, все це знімала на телефон. У майбутньому буде що дітям показати. Поки вони доповзли до кухні я уже сміялася на всю.

-Погана ти людина Ліса. Вчора нічого не пила і незнаєш як нам погано. Дай пігулку а?- попросив Мат.

-Добре-добре. До речі я вас насильно не споювала. Навпаки, це ви мене.

-Де твій сужений-ряжений? І досить нас знімати- тут же визвірилася Кіра. Вона у нас не любить цього. 

-А хто буде ламати дітям психіку а? Вони будуть думати що ви серйозні і ніколи не веселилися. А тут прийде тьотя Маша і обламає вас -показала я язика  цій зануді.  Говорю ж настрій хоч куди.

-Ладно, я за  Даном, а ви снідайте ,снідайте.

Я піднялася по сходах і зайшла у кімнату. Дан до цих пір спав. Він так мило виглядав що нехотілося будити. А ще, я не жалкувала що переїду до нього. 

-Дань. Вставай нам в універ потрібно.

-Може я ще посплю а?

Я посміхнулася і відповіла.

-Неа. Я до речі сирників зробила.

-Уговорила. Тільки спочатку поцілунок.

Я поцілувала його у ніс і втікла з кімнати сміючись. Все це звісно знімала на телефон. 

Спустилася і сама побігла їсти. Вже через 30 хвилин ми виїзджали, а я телефонувала мамі.

-Мамуль привіт. Як справи?

-Все добре. Але трохи хвилююсь.

-Чому?- здивовано запитала я- Якась складна операція?

-Ні, доню. Сьогодні  до нас приходить Діма. Він прийде з дочкою і сином. Дочку до речі звуть так як і тебе- Аліса. Діма хоче з вами познайомитись.

-Коли бути удома?

-Близько шостої.

-Добре мамо. Я люблю тебе!

-І я тебе доню.

За вікном був чудовий пейзаж і зовсім нехотілося щоб мій день народження закінчувався. Але все чудове проходить і далі йде чорна полоса нашого життя. Коли ми під'їхали до будівлі  універу Дану позвонили.

-Я слухаю.

-Добре я під'їду.

Він підійшов до рознервованої цим дзвінком мене і сказав ті слова які уже ніколи невернуть його.

-Ліса сонце, мені потрібно від'їхати мене чомусь визивають у воєнкомат. А я ще навіть недовчився тому все буде добре.

Він поцілував мене уніс і сів у машину. Весь день у мене було якесь передчуття, а поскільки батько Дана просив мені про такі конфузи говорити я подзвонила йому.

-Доброго дня! Це звонить Аліса дівчина Дані..

-Ах так доброго дня. Щось сталося?

-Даню визвали у воєнкомат, хоча він ще навіть недовчився і призив здається має бути лише осінню.

-Я зрозумів. Постараюсь розібратися. І ще... називай мене дядьою Сергієм.

-Добре. Пока.

-Пока Алісо.

Після цієї розмови стало трохи краще.

О четвертій я поїхала додому попрощавшись з усіма. 

-Привіт мам. Чим потрібно допомогти?

-Привіт доню. Все гаразд?

-Так мамуль. Так що робити?

-Починай готувати пюре- сказала мама.

О шостій у мене вже руки тряслись і я хотіла бігти до Дана, але в цей час подзвонили у двері.

-Доню біжи відкрий.

-Угу.

Я відкрила двері і застигла від здивування. За дверима був батько Матвія, Мат і Еліс і тут мене поорвало. Я сиділа на підлозі і  ревіла. Мені було погано. Я відчувала що з Даньою щось станеться. 

-Аліса!!! Я здається усе зрозуміла- сказала Еліс, а Матвій навіть у такій ситуації пожартував.

-Ти ж хотіла щоб ми були братом і сестрою- на нього зиркнула Еліс- добре-добре не буду говорити дурні. Аліса пішли до тебе у кімнату- потрібно поговорити.

Я встала витерла сльзи і ми пішли до мене.Кузя відразу влігся біля мене і замуркотів. 

-Ліс, тут така  справа... Даню забирають у АТО. Він не хотів сьогодні говорити бо ти мала зустрічатись зі своїм майбутнім відчимом. Сьогодні увечері ми разом збираємось на прощальну вечірку...

Я тут же визвірилась:

-Не останню. Він приїде і все буде гаразд.

-Аліс. Не чіпляйся до слів. Я і Макс теж їдемо. Я уже подав заявку щоб мене взяли туди, Максим поїде туди лікарем. Я не знаю чому, але Даню відправляють у саме пекло і ми поїдемоз ним.

Як тільки він вийшов з кімнати я заревіла. Можливо я більше ніколи їх не побачу тому потрібно йти на ту дурну вечірку. 

-Еліс ти про це знала?

-Так- сумно сказала вона- Я дізналася в той момент коли і інші. А я дура навіть боюсь з ним на одинці оставатись.

-Ти довіряєш Максу?

-Так.

-Кохаєш його?

-Так. Але мені потрібен час. Ось і все. А його у нас немає.

-Ну що ж. Пішли знайомитись. Ти з моєю мамою, а я з твоїм батьком.

Знайомство пройшло чудово. Діма попросив у моєї мами руки і уже завтра вони розпишуться. Поки Матвій не поїхав на війну. А я... я побігла збиратись на ту вечірку щоб попрощатись з коханим.

Я одягнулася у джинси і білий світер іми поїхали разом до його квартири.

Як тільки ми піднялися на ліфті він відкрив двері і здивовано промовив:

-Ліса???

-Дань я все знаю. І я прийшла попрощатись.

Прощались ми довго. Трохи випили і до 12 співали і згадували все що було за наше життя. О першій ночі Даня замовив мені таксв і провів до нього.

-Аліс пам'ятай щоб не трапилось я люблю тебе. І ще... у моїй квартирі тепер житемеш ти. Якщо захочеш звісно. Я люблю тебе.

-Я теж тебе люблю.

Я сіла у таксі і поїхала додому. У майбутньому все перевернеться з ніг до голови.

Вибачте за те що так довго не писала