День народження

Глава 10

Проснулася я у припіднятому настрої. Одягнула сарафан і побігла умиватися. Поскільки ще залишався час щоб поснідати я побігла готувати млинці. Мами не було, вона з самого ранку пішла заступати на зміну. Я швидко приготуваланачинку, розклала млинці  на тарілки і пішла будити Єву з Нікітою. 

-ЄВА ПОДЙОМ. У ТЕБЕ КОНТРОЛЬНА З БІОЛОГІЯ НА ПЕРШОМУ УРОЦІ А ТИ ЗАПІЗНЮЄШСЯ НА 20 ХВИЛИН- спрацювало. Хоча я гадаю навіть сусіди прокинулися.

Так і сталося. У двері почали бити кулаками. Відразу згадалося як тоді хотіли убити Еліс і я навіть здригнулася. Відкривши двері я дійсно побачила сусіда. Він завжди визивав у мене огиду.

-Чого горланиш з самого ранку. Робити нема що?

Я хотіла сказати, що він сам винний в тому що вчора напився до білочки, але промовчала. Все ж я не Кіра. Вона б уже давним-давно його осадила.

-Вибачте, я не хотіла щоб комусь було погано. Це неповториться.

-Отож бо й воно

Він зайшов до себе в квартиру, а я побігла будити Ніка. Настрій був нижче плінтуса. Єва хоч прокинулась.

-Хто це був- тут же запитала вона.

-Михайлович приходив. Я тебе голосно будила.

Вона мкривилась і сказала:

-Ось чому у майбутньому я хочу собі  власний будинок. До речі- вона піднялася зі стільця і побігла на ходу говорячи- з Днем народження. Я знаю що ти давно хотіла...- і вона винесла якусь книгу. Потім я почала щось підозрювати. Книга містила вірші. Але непросто вірші. Мої вірші. Я любила писати про любов. Нерозділене кохання.

-Ти зробила з моїх віршів книгу? Але де ти взяла мій блокнот?

-Все просто. Я скопіювала твої вірші і змогла злегкістю їх видати.

-Але ж це луже дорого коштує.

-Мама, я, Даня, Матвій і Еліс з Кірою зкинулися і видали 1000 примірників.

Я сиділа і плакала від щастя. Мене оточували люди які знали що мене порадує. 

-Мама сказала тобі подарувати- протягнула вона кулон зеленого кольору- це бабушкин. Вона хотіла щоб ти його отримала на свої 20 років.

Бабусю я пам'ятаю розпливчасто. Вона померла коли мені ще не було 10 років. І ось задзвонили у двері і я побігла відчиняти. За дверима був усміхнений Дан з чайними розами.

-Це тобі сонце.

-Дякую. Заходь поснідаєш.

-З радістю- посміхнувся він мені.

Нікіта уже звик до Дані тому відразу потягнув його дивись на нову машинку яку мама йому подарувала за те що він не утік від стоматолога. 

-Нік, нам потрібно поснідати, а тоді покажеш машинку- сказав відразу Дан. 

Поснідавши і подивившись на нову іграшку ми вибігли з квартири. Їхати потрібно було далеко, тому разом з нами їхали Еліс з Максом.

-Привіт Ліса. З днем народження! Подарок даю у руки і надіюсь поблизу немає нічого рідкого- пожартував Максим.

Його аоларунок мені сподобався. Це була рамка з фото де ми всі щасливі біля мосту. Скоріше всього це було тоді коли ми сильно напились.

-Дякую, мені подобається.

-Я радісний.

Їхали ми весело ні разу незупинившись. Коли була 10 ранку ми доїхали до потрібного місця. Красива річечка переливалася на сонці, а трохи поодаль був ліс. Ми з комфортом розмістилися у двухповерховому домі. Поскільки я була імениннецею я вибирала собі кімнату.

-Як розподіляємось?- запитав Макс.

-Я буду разом з Даном. Ти непроти?- запитала у нього я.

-Можливо краще з Еліс або Кірою?

-Ні, я вирішила так- уперлася я бараном і він погодився.

Весь день я переживала що й помітили Кіра з Еліс.

-Що таке? Ви посварились з Даном чи що?- тут же запитала Кіра, відвівши мене з Еліс на кухню.

-Ні  з Даньою все добре. Просто трохи переживаю перед вечором.

-Я тебе правильно зрозуміла? Ти хочеш з ним переспати?

-Так -почервоніла я.

-Ти впевнена?- запитала Еліс. 

-Як ніколи. 

Вечір проходив у теплій атмосфері. Ми дурачились і розмовляли про різне.  Еліс правда чомусь була зажата. Та й Макс сильно замислений. Я вирішила з ним поговорити.

-Дан я відійду.

-Куди?

-Хочу з Максом поговорити. Вони з Еліс якісь несхожі  на себе.

-Добре.

Я рішуче підійшла до Макса і попросила:

-Можемо поговорити?

-Аліса? Так звісно. Про що?

-Давай не тут.

-Ок.

Ми відійшли ближче до лісу і я запитала:

-Яка муха вас укусила?

-В сенсі?

-Ви з Еліс не нормально себе ведете. Що таке? Це кінець?

Він потер лоб і забрав волосся назад.

-Розумієш Аліса... Вона постійно віддаляється від мене. Навіть тоді коли я просто банально заправив їй волосся за вухо. Я не знаю що робити. Вона мене скоріше всього не любить.

-Ну ти й придурок- вирвалось у мене.

-Чому?- в шоці запитав він.

-Вона за своє життя багато пережила. Краще б вона усе забула. Але цього не сталось. Просто постарайся з нею поговорити про її минуле.

-Що там могло статись.

-Це не моя таємниця. Я не маю поава тобі розповідати.

Я пішла залишивши його у роздумах.

-Ну що?- обнявши мене запитав Даня.

-Він просто придурок. А вона дура. Той нехоче поосто поговорити по душам, а вона розказувати про минуле.

-Про маму?

-Так.

Ми сиділи обійнявшись хвилин 20 поки неприйшов Максим. Він підійшов до Еліс і щось сказав. Вона поблідніла ікинула на мене свій погляд. Я тут же їй кивнула показуючи що потрібно поговорити. Еліс встала і пішла за Максом. Певне у їхню кімнату.

-Тааак. Наші голубки пішли до себе тож можна пограти на гітарі.- почулося від Кіри.

Мат посміхнувся і сказав:

-Чур грає Дан, у нього краще получається. А Ліса буде співати- підморгнув він.

Я тут же почала возмущатися:

-Ні. Я невмію і  вообще незнаю ніяких пісень.

-Заспівай Нігатіва "На руках" - зі смішком сказала Кіра.

Я трохи ще повідказувалась і все ж здалася.

"Мне не найти нигде тебя достойный стих.
Мне не простить себя, но ты меня простишь.
Не объяснить никак ни твоей жертвы, ни преданности (м-м-м);
По глупости или из гордости - я выбивался изо всех сил.
Я истерил и кричал: "Отпусти!" - ты продолжала нести."