Знайомство з батьками

Глава 9

Здається життя стало налажуватися якби не одне 'але'. До нас в групу перейшов хлопець який настирливо старався добитися моєї уваги.
- Аліса, підеш зі мною в кафе?
- Ні Влад вибач, але я занята- різко відповіла я.
Так я спокійна і тиха якщо мене не роздраконити. Ззаду підійшов Даня. По його вигляду було зрозуміло- він дуже злий.
- Ти здається не зрозумів. Вона моя дівчина. Нелізь до неї.
У відповідь я почула слова які заставили мене зі страхом відступити від Влада подалі.
- Це м легко виправити- він з хвилину дивився мені у вічі і пішов.
- Дань
- Що сонце?
- Він же нічого тобі незробить?
- Все буде добре- він повернув мене лицем до себе і доторкнувся до щоки- ти мені довіряєш?
Я видихнула і сказала:
- Так
Але після цього я почала уникати зустрічей з Владом. Я розуміла що це по- дурному, але я відчувала після цих слів від нього угрозу. 4 липня було моє день народження, і ми вирішили відсвяткувати його на природі.
- Мам!
- Що доню?
Мама приїхала з відпочинку сама не своя. Вона постійно була замислена чимось, відчого я старалася по менше її чіпати.  
- Я їду з друзями на пікнік у ліс. Як ти на це дивишся?
- Завтра?
- Так, у мене ж завтра день народження- я поспосміхнулася - чи ти забула?
- Звісно ні доню. Можеш їхати. Тільки познайом мене зі своїм хлопцем.
- Ти звідки знаєш? - здивовано запитала її.
- По- перше, ти стала мрійлива і постійно посміхаєшся- значить закохалася.
- Ну мам - возмутилася я.
- А по- друге, мені Єва розповіла про Даню.
- А якщо він не захоче?
- Тоді тим більше потрібно його побачити. 
Я кивнула і побігла дзвонити Дані. Чесно кажучи я переживала як він це сприйме, тому хвилин 5 коливалася і не могла натиснути на зелену кнопку. За ці три місяці що ми зустрічаємось він ні разу не розпустив руки. Навіть тоді коли ми були п'яні. Він не дозволяв собі нічого лишнього і я відчувала від нього захист. Тому своє день народження планувала з особим трепетом. Адже потім після поздоровлень я хтіла дати зелене світло. В мене нікого не було, адже я не довіряла нікому іношому настільки сильно як йому. 
Я рішуче натисла кнопку.
- Привіт Ліса. Щось сталося?
- Ні, я просто скучила. І хочу дещо запитати. Ти зайнятий увечері?
- Ні. А що?
- Моя мама хоче з тобою познайомитися- сказала і зажмурилась. 
- Наочікувано. Мої батьки теж цього хочуть. 
- До кого першого йдем? - запитала у нього. 
- Давай до твоєї мами.
- Тоді чекаю увечері. Годин у шість.

- Буду у потрібний час. Люблю тебе сонце.
- І я тебе.
Для нас це було ритуалом говорити під кінець розмови люблю. Колись ще на початку наших відносин я запитала- чому сонце? Чому він завжди мене так називає? Він тоді сказав що біля мене йому стає краще. І він бачить все з кращої сторони. Я постійно посміхаюсь як погано не було б і люди тянуться до мене. 
Я встала і побігла одягатися. Вибрала блакитний сарафан вище коліна і босоножки. Волоси залишила з тою зачіскою яка у мене була- хвіст.

І ось почувся дзвоник у двері. Я побігла відкривати і спіткнулася через чиїсь туфлі. Здається мамині. 

Єва сміється (вона бігла відкривати зі мною), мама теж (вона прибігла на звук падіння), а поскільки Єва вже встигла відкрити двері Даня сміявся також. Я ж сиділа набурмосена і чекала поки хтось подасть мені руку. І я цього діждалася! Дан сміючись підняв мене з підлоги і сказав:

-Мене ще ніхто так не зустрічав. Доброго вечора! Я Даня- хлопець вашої доньки.

-Дуже приємно. Мама- Світлана Вікторівна. Можна просто тьотя Свєта.

-Буду знати-посміхнувся він.

Ми пройшли на кухню під моє сопіння і присіли за стіл. З мамою і Євою ми наготували стільки що навіть за наш не дуже маленький стіл невміщалося.

-На кого ти навчаєшся?- запитала моя мамуля.

-Я на хірурга. Другий курс.

-Нам з мамою Аліса розказувала про те що ти хочеш її забрати до себе жити. Це так?

-Єва! - тут же обірвала я її. 

Це дійсно було правда. Але я вважала що все дуже швидко розвивається.

-Сонце моє- позвав мене Дан -Єва права. Якщо ти вважаєш що все дуже швидко то узнавши про історію моїх батьків ти швидко зрозумієш чому для мене це абсолютно нормально.

-А що там у   них?- зацікавилася Єва.

Він посміхнувся і відповів:

-Вони зустрічалися два дні. А потім вирішили не тягнути і розписалися. Бабусі і дідусі були в шоці, але прийняли це нормально.

Я була трохи шокована. А потім вирішила що якщо це правда, то я переїду до нього. А чому ні! 

Далі все пройшло більш спокійно. Він вийшов щоб одягнутися у коридор, а я допомогала мамі з прибиранням посуду зі столу.

-Мені він подобається. У вас двох очі світяться тому якщо вирішите одружитися- я буду непроти.

-Ну мам. 

-А що? Він добрий і відразу видно що він за тебе горою. Так що якщо схочете- будь-ласка. Тільки не забудьте мене.

-Обов'язково- буркнула я і побігла одягати куртку.

Їхали ми у тиші, поскільки я перживала. Але що мені подобалось- він тримав за руку показуючи що він зі мною і все буде гаразд. І я йому вірила.

Приїхали ми до красивого і казкового будинку з садом. Більшість території була у зелені і деревах, а посередині був трьохповерховий будинок. Я тоді вперше зрозуміла у якому будинку хочу жити разом з своєю сім'єю у майбутньому. Нас зустрічали. Мама Дана була дуже красивою. Біле волосся і блакитні очі. Могло б показатись що вона крута і вважає себе королевою, якби не посмішка і теплі слова при зустрічі.

-Вітаю тебе Аліса у нас удома.  Надіюсь тобі сподобається у нас.

Батько сімейства був усміхнений брюнет з сірими очима. Даня був схожий більше на нього.

Дивувало те що вони були добрими і ніяк не схожими на бізнесменів. 

Приходь ще коли захочеш- сказав Сергій Дмитрійович.

-Обов'язково - посміхнулася я.

Коли ми уже під'їзджали я вирішила сказати свою відповідь.