Глава 8

Глава 8

Запитання тут були лишніми, тож я просто сховала лице у нього на плечі. Стояли ми довго, поки не закінчилася пара. Я закрила очі і тихо промовила:
- Я теж тебе люблю!
Здається пройшла вічність, але я почула чаруючий голос Дані
- Я боявся сказати. Гадав з часом це пройде, але кохання все сильніше затягує. Ти будеш моєю?
- Так- тихо промовила не замислюючись. Я хотіла пірнути у омут з головою. Щоб любити, цілувати і бачити посмішку коханого направлену на мене.
Коли нас знайшов Мат, він усе зрозумів без слів. І лише посміхнувся.
- Я гадав ви довше будете ходити і непризнаватися.
І тут же почувся голос Кіри:
- Якщо так то я непроти за це випити- і тут же згадуючи вчорашнє сказала- шуткую. Давайте на вихідні виберемось разом з Клаусом у ліс на шашлики.
Я здивовано подивилася на неї. -Хто такий Клаус?
Вона відразу відповіла:
- Ти не пам'ятаєш? Це пес який учора від радості збив нас з ніг. Собака Дана.
Таке дійсно було. Коли ми вирішили що потрібно вигуляти собаку на наші п'яні голови, Клаус прийняв це як гру. Ну і ми грішним ділом трохи пограли у квача. 
- Я згоден- почулося від Дані і я теж кивнула.
- Тоді на вихідні нічого не плануйте- почулося від Кіри і тут же за всіх відповіла Еліс яка прийшла зовсім недавно, але суть уловила:
- Слухаюсь леді!- і козирнула рукою біля голови
Поки всі сміялися і обговорювали нашу поїздку Дан тихо сказав:
- Можливо зробимо собі сьогодні перше побачення?
Я почервоніла і відповіла:
- Я непроти. Тільки в скільки і де?
- Де- цього не скажу. Поки сам непридумав. У 8 вечора я заїду за тобою.
Я кивнула і ми пішли всі разом гуляти по парку. 
Голі віття дерев нагадували про те що весна ще не вступила у свої права, але бореться. Ми йшли і згадували смішні моменти з Нового Року. Тоді ми всі разом відпочивали у Карпатах і каталися на санках як малі діти. Згадували дитинство і подарунки під ялинкою які завжди чекали на нас. Це зближувало. Прості розмови про щось незначне, але таке пам'ятне. Згадалося як я по п'яній голові ( хоча раніше ніколи не пила) загадала бажання. І воно почало здійснюватися. Поки це таємниця,але в майбутньому я обов'язково розповім про це Дані. Зараз же ми насолоджувались тим що у нас є час на такі прогулянки. 
Гуляли ми до 6 годин, а потім змерзлих нас розвозили на машинах. Мене як завжди відвозила Кіра. Правда сьогодні вона якось дуже сильно переживала. І я зрозуміла чому.
- Аліса, я вже розмовляла з Еліс і хочу поговорити з тобою- вона закусила губу і почала стукотіти ногтями по рулю машини. Сьогодні вела машину саме вона. Водія не було- Річ піде про нас з Матвійом.
Хотілося засміятися. Адже я давно помітила що вони поглядують надружку- дружку.
- Я його люблю і хочу з ним зустрічатися. Еліс не проти, але хочу знати що ти про це думаєш.
- Кір, я люблю вас і радісна буду якщо у вас все получиться. Неоглядайся на інших, навіть якщо весь світ буде проти. Це ваш вибір і ви маєте право бути разом.
- Дякую. Я радісна що ти не проти цього.

Далі пішла моя черга говорити про нас з Даном.
- Ми з Даньою вирішили зустрічатися. Сьогодні у мене перше побачення. 
- Круто. Надіюсь усе буде гаразд. Удачі.
- Дякую!

Далі доїхала я спокійно. Правда було страшно. І з кожною хвилиною я задумувалася над тим що мені це усе приснилося. Було пів восьомої як почувся дзвінок у двері.
- Ліііс. Подивись хто там- почулося від Єви.
- Біжу. 
Відкривши двері я помітила Даню який стояв з квітами.
За все своє життя мені ніхто не дарував квітів, від чого було вдвічі приємніше отримати їх від нього.
- Можна зайти?
- Звісно проходь
Поскільки я ще не не була готова, я відправила Даню на кухню.
- Нікіта, Єва занайомтеся, це Даня. Даня- це мої брат і сестра.
Поки Єва відходила від шоку, а Нікітка приглядувався до нього я побігла одягатися. Одягнула я жовту толстовку, чорні штани і накинула курточку, поскільки на дворі був тільки березень.
- Ми можемо йти
- Ходімо
Ми вийшли з під'їзду і мовчки сіли у машину.
- Розкажи щось про себе- попросила я.
- Насправіді нічого розказувати. 
- Так не буває- посміхнулася я- Чому пішов навчатися на хірурга?
- Колись давно, ще тоді коли мені було років 8 у мене померла бабуся. Тоді їй незміг ддпомогти навіть батько який оперував її. Я тоді вирішив що однозначно піду спасати людей. Ну а потім почав дивитися фільми про медиків і вибрав собі цю професію.
- А що ти робив у крилі ветеринарів?
- Я йшов поговорити з тобою- усміхнувся він.
За такими не спішними розмовами ми приїхали моста. У світлі фанарів вода красиво виблискувала і все виглядало таємниче. А ми перейшли до більш серйозних тем.
- Ти ніколи не замислювася що потрібно поговорити з батьками? У мене є тільки мама і я стараюся хоч трохи часу проводити з нею.
- Мій батько більше сидить у кабінеті і коли я вирішую все ж поговорити він завжди зайнятий. Можливо ти гадаєш що якщо у мене куча грошей то я маю бути радісний?
Я похитала головою.
- А інші так вважають. Через гроші мене постійно оточують лицеміри і люди яким все рівно який я насправді. Їм важливо що у мене в гаманці. З приходом тебе стало краще. Матвій, ти і Еліс з Кірою- тільки й вам я можу довіряти.
За такими розмовами ми гуляли по мосту. І хоч було холодно я нехотіла закінчувати цей день. День довіри і правди.Він відкривався мені з нової сторони. Цей день напевне назавжди залишиться у моїй пам'яті.

 

Дякую що читаєте. 

Люблю вас!

Ваша Марія😜