Глава 7

Глава 7

Коли я прокинулася зранку я згадала що у мене гості, тому я одягнулася, вмилася, причесалася і пішла готувати оладки з яблуками. Зайшовши на кухню я побачила Алісу. Я з хвилину вагалася, але потім рішуче присіла біля неї.
- Наскільки я зрозуміла Иатвій твій брат- сказала я
- Так - відповла вона
- Я звісно не хочу порпатися у твоїй голові, але я переживаю. У тебе все гаразд?
- Так. Якщо схочеш можу розповісти цю всю історію
Я похитала головою:
- Тобі буде боляче. 
- Тоді пізніше можливо. Я надіюсь ми подружимось?
- Так. Ти склала хороше враження тим, що не показала свою крутість і ніразу нічого не сказала з приводу того що потрібно було спати тут- сказала я.
- Ти здаєшся мені доброю, хояа я дуже багато помилялася у людях.
У кухню зайшов Маьвій і Даня. Мат відразу о підбіг до Еліс і обійняв її. Щоб не заважати я вирішила сходити скласти речі в наплічник. Даню я також потягла за собою. Та й він сам зрозумів що їм потрібен час.
З того дня у нас Данилом стали трохи тепліші відносини і я сама не помітила як цей хлопець запав мені у серце. Так я закохалася через що старалася чим подалі триматися від нього. А ще за цей час( пройшло два місяці з моменту як об'явилася Еліс) ми дуже здружилися з сестрою Мата. Вона була милою і скромною, тихою і доброю і чимось напоминала мене. Навіть за характером. І ось сьогодні ми знову сварилися через те що Кіра хотіла празнувати своє день народження у нічному клубі. Цілий день вона виводила нас із себе. І що мене здивувало, їй це вдавалося.
- Роби як хочеш- буркнула Еліс
У відповідь через пару хвилин почула:
- Ти на мене обідилась? Ну хочеш...- Кіра закусила губу- ми не підемо туди.
- Я не обідилась просто прийняла як должне.
Я ж стиділа і старалася не засміятись у голос. В них з самого початку були такі відносини. І відчуваю я що цього разу Кірина упертість щось та принесе. Так завжди. І сьогодні буде знову.
Одягатися і робити макіяж ми поїхали до Кіри. Поскільки мама у мене поїхала все ж на відпочинок, за Нікітою ми слідкували всі потроху. Сьогодні була Євина черга.
- Ало. Єва, я сьогодні не прийду до ранку, тому подивися за малим
- А що я за це отримаю?
- Можу запотиличник дати.
- Ну ти й какашка. Ладно, жду зранку. Пока.
Я виключила телефон і якраз у цей момент ми під'їхали. Одяглися ми за лічені хвилини. Адже ми підготували речі для дня народження. А от з майк апом було тяжче. Ми промучалися пів години, але результат був неперевершуваний. Я одягнула білий сарафан трохи вище коліна, а дівчата джинсові шорти і топи. Ми сіли в машину і поїхали празнувати. 
А далі було цікавіше. Це я взнала на наступний день разом з інишими поповнюючи провали у пам'яті. Розпочали ми з того хто пам'ятав початок- Еліс.
- Ми прийшли у Flame і почали випивати. До нас підійшов якийсь хлопець і запросив мене на танець. 
Я разом з цими словами перенеслась у вчорашній день.
- Я хочу тебе запросити на танець.
- А вона не хоче- різко відповіла я.
- Чому?
Я встала і вилила коктель йому на обличчя. Потім він пронзив мене поглядом і засміявся. 
Я здивовано поглянула на нього. Він зрозумів мій погляд і відповів на німе запитання.
- Просто ти не так зрозуміла. Я хтів станцювати з нею вальс. Не більше.
- Вибач- похилила я голову, а потім подала суху серветку- Еліс ти хочеш цього?
- Я непроти- сказала вона почервонівчи і пішла з цим хлопцем танцювати.
Коли вони прийшли ми почали разом сміятися і випивати. 
Далі продовжував Дан.
"Ми вирішили піти пройтися. І тут Максим(хлопець якого я облила коктелем) побіг до мусорки. Він підбіг до бомжа і обіймаючи його кричав" Дамблдор живий!"" 
Після цих слів червонів уже Максим. Далі розказував Матвій.
"Ми пішли додому через перехід. Там були люди які грали на гітарі і співали. Даня підбіг до них зі словами" Давно хтів зіграти у переході" підізвав нас всіх. Ми пограли трохи, дівчата підспівували і потім пішли далі"
Кіра сказала-
" Аліса облилася трохи вином яке ми купили за ті гроші що заробили у переході, тому вона переодягнулася і кинула у холодильник своє плаття з футболкою Макса сказавши "Хай стірається" і ми лягли спати прямо на коврику у вітальні"
Таку історію отримали ми. 
Сміялися ми довго, а потім поччали розходитися. Правда ніхто не пам'ятав одного моменту який пам'ятали ці двоє. Даня та Аліса.
Вони поцілувалися у ту ніч. Але поки мовчали. Боялися сказати один одному що люблять. Не хотіли почути" Ні" І можливо вони ніколи не змогли бути разом якби не один момент у їхньому житті.
На наступний день я йшла по коридору університету, поскільки у мене заболіла голова,  я почула голоси. Повернувши на право я помітила Віку і Дана. Віка це та яка сиділа як тільки я познайомилася з Данилом. Вона обняла його і поцілувала, а я заплакала і пішла звідти. Правда все ж почула сдова Дані від яких я заціпеніла:
- Як ти не розумієш! Я люблю Алісу і тільки її. 
- Яку? - запитала з яростю
- Подругу Матвія Сергієнка, мого друга.
Я підбігла до нього і поцілувала.
Питання на засипку- ви бачете візуалізацію? Якщо так то киньте плюс у чат. Якщо ні, то я все ж таки викладу у інстаграм. Писала так довго тому, що я була трохи зайнята. Надіюсь вам подобається ця книга.

PS: Я надіюсь що стараюся не задарма. Недавно навіть кинути хотіла написання книги, адже від вас ні слуху ні духу. Трохи сумно що так мало людей мене читає.

Люблю вас!!! 

Ваша Марія!