Глава 6

Глава 6

Я вирішила почати з того кому допомогла мама- журналісту Кирилу Олеговичу. Він колись попав під машину і 2 місяці провалявся у комі. Зараз усе добре, а він іноді заїзджає до нас. Адже він став хрещеним Ніка.
Я порилася у телефоні і вирішила телефонувати. Правда я зовсім забула про те що зараз третя ночі. Взяв він дуже швидко.
- Привіт сонце. Щось трапилось?
- Ні Кір, просто ти ж журналіст
- Ти для цього мені дзвониш у три ночі?
- Ні, вибач я тоді зранку позвоню.
- Говори уже. Мені ж цікаво
- У мене є друг. Я вважаю його своїм братом. Я сьогодні узнала що у нього колись була рідна сестра Еліс. Вона молодша на два роки. Така як я по рокам. Вона жила у мами, а він у батька. Потім Еліс продала мати комусь. Зараз про неї ми нічого не знаємо. Я хочу її віднайти.
- Прізвище- коротко і серйозно сказав він.
- Сергієнко Матвій Вікторович 
- Її як звуть насправді?
- Я не знаю. Хоча... якщо вона Еліс получається Аліса
- Добре. Уже години у три дня я позвоню і скажу тобі що я встиг дізнатися.
- Дякую Кір
- Та немає за що. Скажи мамі що я на неділі до вас забіжу
- Добре пока
- Пока Аліса
Коли ми договорили я поставила на зарядку телефон і відразу заснула.
Уже зранку будила, перший раз за приблизно років 6, мама.
- Доню вставай. Ми сьогодні йдемо всі разом у парк
Я різко підірвалася з ліжка і здивовано подивилася на маму
- У тебе ж сьогодні зміна.
- Ні, я відпросилася на роботі на цей день.
- Добре- здивовано сказала я
Я почалапала в туалет умиватися. Коли ми поїли і одягнулися уже було 12 годин дня. Цей день залишився у моїй пам'яті як самий найкращий. Уже коли ми прийшли увечері ми всі разом вирішили приготувати вечерю. 
- Що готуєм- запитала Єва
- Тортік!!!- почулося від Ніка
- Можна зробити - згодилася мама.
Ми порилися у наших запасах і вирішили що потрібно йти у магазин. 
- Давайте я залишуся у дома, а ви йдіть. Я поки коржі пропечу.
- Добре Аліса. Тільки прошу не спали будинок- сказала мама
- Ну мам! - возмутилася я, а вона засміялася.
Коржі получились на славу. Я присіла на стільчик і відразу почула звук дзвінка. Я підійшла до дверей і відкрила їх. На порозі стояла дівчина. Волосся було спутане, а вся вона у крові. Навіть мені, бачившій на маминих змінах страшні речі, стало погано. Вона благально дивилася на мене.
- Прошу впусти мене. Мене уб'ють- сказала вона  і заплакала.
Я пропустила і чим тихіше закрила двері. А далі почався ад. Чулися крики і стукіт у наші двері. Вони старалися вибити їх. Дівчина відразу присіла на підлогу і заплакала, а я панікуючи позвонила мамі. 
- Мам, ви зараз де знаходитесь?
- Ми біля під'їзду. А що?
- Я забула. Нам потрібно хліб на ранок купити і ковбасу.
- Добре, тоді вертаємось назад у магазин, тим паче хтось п'яний двері у сусідів вибиває.
- Да. Я позвоню коли перестануть
- Добре сонце
- Пока мамуль
- Пока.
Я закінчила з нею говорити і позвонила Мату. Він мав допомогти. Але він не брав трубку. Колись Маьвій дав номер Дані на всякий случай. Зараз такий случай настав. Я позвонила і на першому ж гудку він взяв трубку.
- Це хто?
- Привіт. Це Аліса, подруга Матвія.
- Ааа, і що ти хочеш? Я трохи зайнятий.
- Прийди до мене додому, прошу
- Навіщо?
- Дуже потрібно- у мене почалася істерика. Я заїкалася і плакала. І він погодився заїхати до мене- і візьми охрану.
- Їду- почулося коротке і він виключив телефон.
Я сиділа і обнімала цю дівчину. Було дуже страшно. Я молилася щоб двері витримали натиск. На деякий час все зупинилось і стало тихо. Я навіть подивилися чи двері ще не вибиті і тут мені позвонили на телефон. Це був Даня. Я взяла слухавку і відповіла на дзвінок.
- Аліса, відкрий будь- ласка мені двері. 
Я встала і на ватяних ногах підійшла до них. Открила і побачила Даню. Я знову почала плакати і кинулася на шию до Дані. Наступні пів часа Даня заспокоював мене і говорив охороні щоб вони поки відправили мою маму з малими до нього на квартиру. Дівчину я відправила у ванну, а сама почала готувати м'ятний чай.
- Тобі вже краще?- запитав Даня який став серйозний і строгий. Зараз він не був  схожий на безтурботного хлопця 19 років. Навіть страшно ставало що він такий.
- Так- сказала і похилила голову тихо промовляючи- дякую тобі Дан
- Все добре. Я мав так зробити.
Коли людина допомогає у біді ти починаєш довіряти їй. Так ми сваримося, але можна спробувати спокійно поговорити. 
В кухню зайшла дівчина. Вона чимось була схожа на мене. Волосся каштанове і зростом вона тільки на трохи вище мене. Тільки очі у неї були зелені. На Дана вона дивилася з острахом і боялася підійти.
- Не бійся- промовила я, щоб заспокоїти- він нічого тобі не зробить. Це він нас спас. Як тебе звати?- запитала я коли вона сіла га стілець.
- Аліса- сказала якимось надломаним голосом- Дякую вам. Я цього не забуду. Можна мені зателефонувати брату?
- Так, звісно.
Я дала їй телефон і вона позвонила. А далі почалося щось дивне. Приїхав розлючений Матвій і поки спала стомившись за день, гакинувся на нас з Даном.
- Ви думаєте це смішно? Аліса я від тебе такого не очікував. А ти Дан? Тобі потрібно врізати за таке.
- Я не розумію що сталось? І тихіше будь-ласка, Аліса спить
- Яка... Це правда? -прошепотів він
- Що правда?
- Мені звонила моя сестра? З нею все гаразд?
- Я не розумію тебе- відповіла я поки Дан щось рив в телефоні.
- Мені з твого телефону звонила моя сестра Еліс?
- Так це твоя сестра?!- в шоці сказала я
- Получається так - Дан протягнув телефон нам і ми побачили фото Матвія і Еліс які обіймалися.
Я різко сказала Матвію:
- Хай поспить, вона втомилася.
Ми поговорили і теж лягли спати. Дан спав на розкладушці, а Матвій на дивані. Я ж лягла у Єви на ліжку, поскільки моє місце було зайнято Еліс