Гірка правда

Глава 5

Пройшов уже місяць з початку навчання. Я трудилась у поті чола і старалась виділяти час навчанню і роботі. Це було дуже важко. Іноді я недосипала, але я продовжувала збирати гроші мамі на відпочинок. Кіра дійсно була зовсім не крутою і високомірною. Вона була оптимістом по життю і ніколи довго не була в пошаному настрої. Це був маленький лучик світла який притягував усіх і вся. Ось і зараз до нас підходив якийсь хлопець з білим як снігволоссям і группою дівчат з злющим і ядовитим поглядом.
- Привет крошка. Пойдем ко мне вечерам( говорить на російській)
- Ти спочатку мови українською навчися кудрявий- відповіла Кіра
Він справді був трохи з кучерявим волоссям. Іноді вона трохи перегигала палку говорячи з такими ось бабніками. От би я так говорила з Даньою. Але це нажаль тільки мрії.
- Ти шо вобще на голову повернута- почули ми українську мову від цього хлопця.
- Ну це вже краще, але уроки мови тобі потрібні.
Він сплюнув і пішов, а ми з подругою розсміялися. 
Після другої пари ми завжди ходили у столову. Цього разу без цього не обійшлося. За місяць ми зрозуміли що ми однаково любим добре поїсти. Завжди за мене платила Кіра. Спочатку я відмовлялася, але коли вона непочула моєї згоди скупила все потроху. Прийшлося з цим змиритися.
- Ти сьогодні що береш- запитала вона у мене
- Давай пюре з відбивною і сок 
- Ваш заказ прийнятий- сказала вона так як офіціант, а я розсміялась- візьму тоді ще пиріжків трохи і не слухаючи мої відмовки побігла занімати місце на видячі їжі. Я сиділа і думала над тим що потрібно було все ж поміняти лоток Кузі- моєму коту. А то цей гад злопам'ятний обов'язково за це кудись нагадить. Ні ви неподумайте я люблю тварин просто останній раз він сходив у туалет прямо мені на ліжко. Так що я міняла йому лоток по розкладу. Навіть напоминання поставила у телефоні. Я задумалась і не помітила приход Матвія і Данила які сіли до нас за столик.
- Мат ти щось хотів? - запитала я тільки у нього. Адже як тільки я починала хоть якось показувати що я  помітила Дана він одразу починав мене різними способами вивести з себе. Але сьогодні він сидів якийсь замучений і згорблений, наче на його спині був непідйомний вантаж. Я навіть хотіла запитати що сталось, адже сварки сварками, але якщо щось сталося потрібно допомогти, правда в цей момент прийшла Кіра і я забулась про це.
- Це хто?- здивовано запитала вона.
- Матвій і Даня- представила я-  а це моя подруга Кіра
- А це ті самі- сказала тут же вона зрозумівши.

 Про них я їй розповіла ще у перші дні нашої дружби.
- Слухай Ліса може потусим?- запитала у мене Кірі. Наскільки я зрозуміла вона почала підходити до нашого плану. Він був доволі простий. Ми доводим хлопців до кондіції... ні ви нічого неподумайте такого просто хочу дізнатися хто така ця Еліс.
- А чому ні- підіграла я їй- Матвій підеш з нами?
- Звісно, я за тобою маю приглянути- нагадав він мені мій випускний.
- Я ж говорила що випадково випила горілку. Я гадала що то вода- я нахмурилась, а він посміхнувся
- Не плач Кнопка більше ображати не буду.
Я звісно розсердилася. Так у мене був зріст 160, але це не означає що мене постійно потрібно так називати. Я подивилася на телефоні час і зрозуміла що ми починаємо запізнюватись. Кіра теж це помітила і ми побігли навіть не попрощавшись.
А чому ні- підіграла я їй- Матвій підеш з нами?
- Звісно, я за тобою маю приглянути- нагадав він мені мій випускний.
- Я ж говорила що випадково випила горілку. Я гадала що то вода- я нахмурилась, а він посміхнувся
- Не плач Кнопка більше ображати не буду.
Я звісно розсердилася. Так у мене був зріст 160, але це не означає що мене постійно потрібно так називати. Я подивилася на телефоні час і зрозуміла що ми починаєм запізнюватися. Кіра теж це помітила і ми побігли навіть не попрощавшись.
Зараз у нас мала бути пара яку ненавідили усі наші однокурсники. Ми мали брати у руки заспіртовані нутрощі різних тварин. І поскільки предмет це був дуже цікавий, професор який вів цю пару був теж колоритний. Завжди одягнутий у смокінг який ну дуууже не пов'язувався з його козлиною борідкою і сивим волоссям. Він на кожній парі щоб нас навчити відрізняти ці усі нутрощі, брав великий мішок і складав усе туди. Звісно після цього половина людей пішла з цього напряму, а друга половина коли виходила з його пари мала при собі антисептик, мило і трохи чогось алкогольного. Дівчата як і хлопці бігли в туалет і рвали, а потім материлися і проклинали професора на чому світ стоїть. Ми ж з Кірою нашого викладача любили і нормально до такого ставились. Адже нам усім потім потрібно відрізняти серце кота від печінки індика. Та й нам це приносило хоч трохи якусь легкість. Здавалося що ми перебераємо нутрощі недоброзичливців. Ми забігли останні прямо перед Сергійом Володимировичем- нашим професором.
- І так сьогодні ми з вами будемо здавати невеличку самостійну. Для кожного з вас у мене є пакетик з якимось із органів. Ви вибираєте пакетик і пробуєте на щупаючи вгадати що це. А потім розказати що знаєте про цей орган і відповісти на три моїх запитання. Хто піде перший?
Я не хотіла показатися комусь всезнайкою, але потім згадала слова Дані. Мені має бути на все всерівно. Так що я протягнула руку.
- Карпенко? Проходьте будь- ласка
Я вибрала мішечок з моїм улюбленим числом 6. Там знаходилось серце. І як я зрозуміла собаче. Як тільки я хотіла це озвучити він сказав
- Щоб підняти вам оцінку ви вислуховуєте що кажуть інші і пишете що це таке на вашу думку.
Я почала розказувати
Це орган який забезпечує рух крові по венам. У людини воно б'ється у спокої 72 удари за хвилину, а у тої тварини яка у мене попалась по різному. Від 70 до 130 за хвилину. Ці тварини охороняють у більшості людей квартири.
- Дякую сідай Аліса. 5 отримала
Я присіла і стала слухати інших. Під кінець уже вся група сміялася один з одного. Це було весело і цікаво. Коли вона закінчилась усі прийняли професора як свого. Інші пари пройшли тихо і спокійно. 
Додому ми їхали на машині Кіри
- Слухай в тебе є плаття?- запитала вона у мене
- Є те в якому я на випускному...
- Ні не підходить. Давай щось інше
- Можна пошукати.
- Значить їдемо бистро до мене, а потім до тебе
- Добре
Ми під'їхали до красивого двохповерхового дому. І... побігли одягати Кіру. Коли ми підготувалися( у мене відрили ніжно-рожеве плаття трохи вище коліна) відразу поїхали в
клуб. Було ще тільки 9 вечора тому людей було не багато. Матвію я кинула наше місцезнаходження і ми сіли за столик. Цей нічний клуб відрізнявся тим що був трохи дешевшим. Тому ніяких кабінок ну точно немогло бути. Коли під'їхали хлопці у нас уже було на столі спиртне. І понеслось. Поїли ми їх дуже довго. І от коли вони стали розказувати про своїх пасій я вирішила почати.
- Мат, а хто така Еліс? - запитала я.
Він зжав кулаки і весь побілів.
- Це моя молодша сестричка.
- А що з нею? - запитала Кіра. Мені було тяжко дивитися на нього. Адже виглядав він м'яко кажучи не дуже.
- Ти знаєш що моя мама з нами не проживає. І я знею не говорю?- я кивнула, а він продовжив- Колись вона розвелась з моїм батьком. Вона забрала з собою Еліс і поїхала кудись за кордон. Коли у неї не стало грошей вона приїхала в Україну і продала за гроші її невинність. Тоді їй було 13, а мені 16. Я про це не знав. А Еліс думала що ми з батьком її викинули за поріг і мама через це взяла її з собою. Далі було гірше. Вона спокійно за гроші продавала її на ніч. Коли Еліс втікла до мене на квартиру, у моїх 18, і розказала про це я хотів їх всіх повбивати. Але як тільки мала вирішила сходити у магазин її викрали. Я розповів батькові, але до цього часу вона її комусь продала і ми її ніколи більше не бачили. Коли я зустрівся з тобою і вияснив як тебе звуть я подумав що це ти моя сестра. Але нажаль це не так.
Я слухала і плакала водночас. Я немогла зрозуміти як люди можуть бути такими продажними. Це твоя донька як так можна?
Додому я йшла у подавленому настрої. Хлопці як і Кіра залишилися там, у нічному клубі. А я загорілася ідеєю. Знайти, щоб не сталось, Еліс.