Початок історії

Глава 1

- Нікіта, сідай за стіл, ми запізнимося, Єв відведеш в садочок малого будь-ласка. Мене визвали на роботу.
-Ок. Ті льки забираєш ти
-Добре вимогатільніца-  я присіла перший раз з 6 ранку. Потрібно було йти на роботу, але скоро має прийти мама з нічної зміни. Хоч поїсть.
- Слухай Ліс, як думаєш скільки коштує поїздка в Лондон?
- Не знаю. А чому запитуєш?
- Я хочу мамі  подарунок зробити. То як?
- Це хороша ідея, давай ввечері про це подумаємо- сказала я і  побігла збиратися.
Сьогодні один із головних днів мого життя. Я йду на випускний. 
- Алііііс!!!
- Щось трапилось?
- Ти кота забула покормити.
- Чорт - я швидко побігла на кухню насипати коту каші. А я гадала що нічого не забула. Потрібно б собі  на листочку вже записувати.
- Єва слухай, а вам не пора?
Єва похилила голову і  стиха проговорила:
-  Я хочу маму діждатися.
Іноді  хочеться хоч щось зробити з цією бідніістю.Мама працює за копійки медсестрою, а деякі  багачі зараз сидять у ресторанах і ніічого не роблять. Потрібно знайти ще один підробіток. Можливо мене візьмуть хоч в якесь кафе офіціанткою.
 Чимось я схожа на маму. Та що там чимось. Я також хочу рятувати життя, але моя мрія повністю не здійсниться. Поскільки у медичному універі потрібно платити стільки скільки мама не заробить за 4 місяці. І це тільки за півріччя.
- Не переживай Єво, ми зробимо разом так що мама хоч трохи зможе відпочити від своєї роботи.- я обняла Єву і Нікітку які були мені  самими ріднішими у світі людьми. Ні за які  гроші  я їх з мамою не залишу. 
Двері відчинилися і  у квартиру зайшла мама. Напевне це був перший раз коли я не рвалася бігти до притулку на роботу. Ми сиділи обійнявшись з мамою і малими хвилин п'ять, потім я насипала мамі  їсти і  ми разом вибігли з квартири.
Вже ввечері коли я стояла перед дзеркалом у платті синього кольору яке було мені до коліна я зрозуміла, що я дійсно красива. Волосся я трохи накрутила, а мама зробила легкий макіяж. На мене дивилася якась багата дівчина з модного журналу, які так любить переглядати ,тепер уже колишня, однокласниця Ліза. Моє волосся кольору каштану гармонічно поєднувалося з блакитними очима.
- Доню, ти у мене така красуня.
- Я знаю мам, у тебе ж пішла.
- Біжи уже. Останній тролейбус пропустиш.
- Мам я тебе люблю.
- Я тебе теж сонце. Більше життя свого люблю.
Ми ще трохи постояли і я пішла. Попереду мене чекав вечір неочікуваних поворотів, які  я так не люблю.
Я люблю тільки хороші  сюрпризи. Отак от.

Здраствуйте. Я дуже радісна бачити вас за прочитанням моєї книги. Прошу додайте книгу в бібліотеку і  нажміть ' Подобається' Вам не тяжко, а мені  приємно)). 

Як тільки набереться 50 людей які додали мою книгу у бібліотеку( "мені подобається" і " відстежувати автора") я  покажу як виглядають голвні  герої😉. Люблю вас!