Розділ 4

Сьогодні  Софія цілий день провела у батьків. Вони з мамою і батьком готували смачну вечерю, наряджали запашну ялинку і слухали доньчині історії про те, як їй жилося за кордоном.

-Софіє, мені здається, що Андрій тебе дуже любить.- каже мама.

-Так любить.- каже дівчина.

-А ти його любиш? – цікавиться матір, дивлячись на неї.

-Якщо чесно, то я не впевнена.-сказала Софія

-Доню, він гарний хлопець і любить тебе, але якщо твоє серце не хоче бути з ним, то можливо не потрібно давати йому надію?-спитала матір.

-Я гадаю, що мама права.- сказав батько Софії.

-Якщо чесно, то я трохи запуталась.- зізналася  дівчина.

-В Марка маленька дитина на руках і він нещодавно похоронив дружину. Я гадаю, що люди будуть говорити те, що бачитимуть.- попередила мама.

-Я розумію. Я подумаю над вашими словами.- сказала дівчина і вони всі втрьох пішли вечеряти.

Тільки-но вони сіли за стіл – приїхав Андрій.

-Привіт.- привітався він з Софією.

-І тобі привіт.- привіталася дівчина, відкриваючи йому двері.

-Можна до вас? Мені без тебе стало дуже сумно.- сказав Марко дівчині на вушко.

-Тоді проходь.- сказала дівчина, запрошуючи його на кухню.

-Всім доброго вечора,-привітався Андрій з батьками Софії.

-І тобі доброго вечора.- сказали батьки в один голос.

-Я вам тортик приніс до чаю.-сказав він, віддаючи торт мамі Софії.

-Дякуємо. Прошу до столу.- сказала Олена Анатоліївна,- мама Софії.

Вечір минув непомітно за спогадами  та веселими розмовами. Оскільки було пізно, то Андрій залишився ночувати у батьків Софії, а вранці вони поїхали до його батьків.Знову приготування до святкової вечері, наряджання ялинки, подаунки. Час минав швидко. В обід зателефонував Марко.

-Привіт, Софі, це Марко. Мені потрібна твоя допомога.- сказав він схвильвано.

-Привіт, Марко, що сталося?- спитала дівчина.

-Мама потрапила в лікарню, а Алісу ні з ким лишити. В мене аврал на  роботі. Зможеш посидіти з донькою?- спитав хлопець нервово.

-Ого! А що з мамою?- спитала вона.

-Шла по вулиці, дорога була сльзька і вона впала і зламала ногу.- сказав Марко.

-Оце так! Звісно я побуду. Хоча я ніколи не сиділа з немовлятами.- сказала дівчина зістрахом в голосі.

-Нічого, я тобі все розкажу. Аліса дуже спокійна дитина. Просто будеш з нею поруч. А я мені треба до мами в лікарню і знайти на завтра няню.- сказав засмучений хлопець.

-Добре, не хвилюйся, я зараз приїду. Надішли адресу.- сказала дівчина.

-Я сам за тобою приїду. Будемо в тебе за півгодини. Ти ж у батьків?- поцікавився її друг.

-Ні, я у батьків Андрія.- сказала вона.

-Ой, вибач. Твій хлопець мабуть буде проти. Я краще попрошу сусідку.- сказав  він, «даючи задню».

-Ні, не переймайся я тобі допоможу. Зараз надішлю адресу повідомленням.- сказала Софія.

-Добре. Дякую.- сказав Марко і відключився.

-Щось сталося?- спитав Андрій, що зайшов до кімнати і побачив Софію, яка кудись збиралась.

-Ти кудись йдеш? А як же святвечір?- спитав Андрій здивовано.

-Пробач, мушу йти. Марко попросив посидіти з донькою. Його мама птрапила в лікарню, а в нього ще й аврал на роботі.- сказала дівчина скоромовкою.

-Але ж він міг знайти няню для дитини. Та й у тебе, наскільки я знаю немає досвіду спілкування з немовлятами.- сказав Андрій.

-От і повчуся.-  сказала Софія, вдягаючи теплий светр.

-Ти ніби й чекала на цей дзвінок, коли він тебе покличе.- сказав Андрій і його слова боляче вдарили дівчину.

-Не вигадуй.- відмахнулася вона.

-Бажаю гарного вечора.- сказав він і вийшов з кімнати.

А Софія вже мчала до Марка, що чекав її на вулиці. В машині було тепло, на задньому сидінні в люльці, лежало немовля.

-Ой, яка вона мила, коли спить.- сказала дівчина, коли сіла біля неї поряд.

-Так, це правда. Ще раз дякую, що погодилася посидіти з малечею. Зараз відвезу вас додому, і поїду на роботу, а потім до мами.- сказав хлопець.

Розказавши про всі нюанси перебування з дитиною, та показавши, як годувати та перевдягати дитину, хлопець поїхав на роботу. А Софія почала доглядати не зовсім чужу дитину. Їй ніби все вдавалось і вона була дуже задоволена собою. Коли дівчинка заснула, Софія зробила ексккурсію будинком і помітила весільні фото та фото дитини. Вона розглядада Марка і дитину і відчувала дивний трепет.З різними думками дівчина заснула біля дитини на канапі. Прокинувшись, Софія відчула чийсь погляд. Біля неї стояв Марко.

-Доброго ранку,- сказав він тихо.

-Доброго ранку. Я що, заснула? Як дитина?- спитала стривожено.