Розділ 3

Минуло вже більше , ніж пів року, як Андрій та Софія переїхали до Америки. Країна великих можливостей допомогла розкрити всі можливості Софії. Здавалося б живи та радій. Так, вона так і робила. Вони з Андрієм жили душа в душу, він здавалось розумів її без слів. А от вона. Софії часто здавалось, що вона живе не своїм життям, що її душа не тут. Що вона, як ї її серце залишилися в Україні.  Там, де жив її друг Марко. Вона розуміла, що можливо він її й не любив ніколи, адже про почуття вони ніколи не говорили.

Можливо вона була для нього лише гарним другом. А от ким Марко був для неї?  Її думки перервав дзвінок у двері, це мабуть з роботи прийшов Андрій. Дівчина піднялася і  пішла, щоб йому відкрити.

-Привіт, кохана.- сказав він її цілуючи в губи.

-Привіт. Голодний?- спитала вона.

-Так. Дуже. Сьогодні за справами ніколи було і поїсти.- сказав він знімаючи одяг і взуття.

-Я вечерю приготувала.- сказала вона з годістю.

-Ти моя розумниця! – сказав хлопець обіймаючи дівчину та пристрасно цілуючи в губи.- Я дуже скучив за тобою.- сказав він.

-Я теж.- сказала Софія.

-То, що, давай свою смакоту!- сказав він підморгнувши їй.

-Тоді мий руки і чекаю тебе на кухні.- сказала дівчина.

Під час вечері вони  обговорювали справи Андрія і Софії на роботі, та як самопочуття батьків.

-Все добре. Мама передавала тобі привіт.- сказала дівчина на його питання.

-Моя теж сказала, що в них все добре, та запрошувала в гості на Різдво та Новий рік.- сказав Андрій.

-І що ти їй відповів?- спитала дівчина.

-Сказав, що спитаю в тебе. То що поїдемо?- спитав він дивлячись на неї.

-Я незнаю. Можливо. Потрібно буде спитати на роботі, чи можна буде взяти кілька вихідних.- сказала Софія.

-Гадаю потрібно взяти хочаб тиждень.- сказав Андрій смакуючи вечерю.

-Я спитаю . Може відпустять. А тебе відпустять?- спитала дівчина.

-Гадаю, що так. Тут головне бажання. Чи хочеш ти поїхати?- спитав він заглядаючи поглядом в її душу.

-Гадаю, що так. А чому б мені не хотіти?- спитала вона.

-А Марко? Ти зможеш пережити можливу зустріч.- спитав він.

-Марко мій друг дитинства. Він одружений, в нього скоро народиться дитина. Що я маю переживати? Ми ніколи не були разом, як пара. Якщо ти це хочеш спитати.- сказала і підійшла до вікна.

-Що ж добре. Тоді я гадаю, що через тиждень ми полетимо в Україну.-сказав Андрій, обіймаючи Софію та цілуючи в шию.

*****

-Тримаю твою руку, не бійся,  ми вже йдемо на приземлення.- сказав Андрій, тримаючи  Софію за руку.

-Хоч лечу не вперше, та все-одно лячно.- каже Софія закривши очі і стискаючи руку Андрія.

-От і все.- сказав він, коли літак зупинився.

Забравши валізи хлопець і дівчина вийшли з терміналу, де вже їх чекав батько Андрія на машині.

-Ну, нарешті, ви приїхали!- сказав він обіймаючи сина і Софію.

-Мама на вас вдома вже зачекалась.- сказав батько Андрія – Дмитро Іванович.

-Тоді не будемо змушувати її чекати.- сказав Андрій і вони рушили.

-Твої батьки у нас в гостях, твоя мама їх запросила.- сказав Дмитро Іванович Софії.

-Дякую. Це просто сімейний вечір.- сказала вона розгублено.

-Звичайно, ти ж нам, як донька.- сказав чоловік.

Коли вони нарешті приїхали, то дівчина побачивши своїх батьків заплакала та почала обіймати батька й матір.

-Наша красуне. Ти стала ще гарнішою. Життя в Америці пішло тобі на користь.- сказав батько Софії.

-Дякую тату. Я бачу, що ти  теж непогано тримаєшся.- сказала вона його оглядаючи.

-Стараюся, люба.- сказав він.

-Ну, що прошу до столу.- сказала мама Андрія і запросила всіх на кухню.

Вечеря була смачною, розмови про життя в Америці, роботу. Ну і звісно про майбутнє.

-То, якщо все добре, пора задуматися про одруження та онуків?- спитала  Анастасія Петрівна – мама Андрія.

-Я гадаю, що поки про це говорити зарано.- сказала Софія і поглянула на Андрія, що дивно на неї дивився.

-Ми подумаємо над цим.- сказав нарешті хлопець, цілуючи Софію в щоку.

*****

Ось уже декілька днів, як вони в Україні. Сьогодні дівчина має зустрітися з подругою – Сніжаною.

-Ух ти, як стильно виглядаєш! Красуня! Марко багато втратив!- сказала вона.

-До чого тут Марко?- спитала трохи роздратовано Софія.

-Ну ви ж все дружили. Всі думали, що почнете зустрічатись і тут одруження. До речі ти знала, що в нього зараз горе – Аліна померла при пологах. Тепер він сам з дитиною на руках.- сказала вона.

-А ти що? І давно це сталося? – спитала вона і її тіло стрепенулося від жахливої новини.