Епілог

Тиждень потому.

Кімната була прикрашена. Повітряні кульки срібного, білого, чорного кольору вже літали над стелею. До стіни було прикріплено гірлянду, що складала напис «З днем народження!». Матвій допомагав мені накривати на стіл. Адже скоро мали б прийти гості. 

— Лія, а куди квіти? — запитав Матвій з вітальні.

— Які ще квіти? — здивувалася я.

Дивно, я не замовляла ніяких квітів. Я скинула фартух, який перед цим одягнула, щоб не забруднити свою свідкову сукню, коли нарізала фрукти. Мої руки були брудними, тому я швидко витерла їх об рушник, а потім вийшла у вітальню. 

Як тільки я це зробила, то одразу ж хлопнули хлопавки. Я зраділа, коли побачила усіх. Ешлі та Моніка тримали в руках подарунки, Алекс тримав великий, торт на якому кремом було написано «Лії 18!», а трішки нижче кривим почерком було написано «Тепер алкоголь дозволено!». Я посміхнулася, зрозумівши, що це написав або Дерек, або Кіан. Ешлі підійшла до мене та одягнула святковий ковпак срібного кольору мені на голову. Матвій підійшов до мене із пишним букетом білих та червоних троянд. Хлопець взяв букет в одну руку, а іншою рукою обійняв мене.

— З днем народження, маленька, — прошепотів Матвій мені на вухо, а потім трохи відсторонився та ніжно поцілував у губи. Я склала руки на його шиї.

— У мене скоро око почне сіпатися від ваших цих поцілунків, — пробурмотів Алекс за що отримав підзатильник від Кіана.

Матвій відсторонився від мене та посміхнувся.

— Алекс, ти міг би трохи помовчати? — сказала Моніка.

Алекс закотив очі програшно здійняв руки.

— Гаразд, здаюся, — сказав Алекс та трохи посміхнувся.

Кіан та Дерек хитро переглянулися, а потім театрально здивувалися.

— Ви бачили?! Наша холодна бурулька посміхнулася! — награно промовив Дерек.

— Це потрібно оголосити в новинах! — підтримав Кіан.

Від цих слів Алекс цокнув язиком. А ми усі засміялися.

— Можливо, вам ще раз посміхнувся, щоб ви заспокоїлися? — пробурмотів хлопець.

Кіан і Дерек знову переглянулися. Це не означало нічого хорошого.

— Так, — хором відповіли хлопці.

Від чого вони отримали по підзатильнику від своїх дівчат. Матвій погладив мене по спині та поцілував у щічку від чого Алекс знову заскиглив. Матвій приснув від сміху з цього. 

— Давайте підемо їсти торт, у мене вже руки затекли його тримати! — невдоволено пробурмотів Алекс. 

Усі знову засміялися, Ешлі забрала з рук Алекса торт та віднесла його у кухню, а Моніка попрямувала до неї, напевне, щоб розрізати торта. Я та інші пішли до столу, не встигла я й сісти за стіл як задзвенів дзвінок на вхідних дверях. Я пішла назад, а потім відкрила їх, там стояла... Ада. Там стояла Ада! Із задоволеним писком я кинулася їй на шию, на очах заграли сльози щастя. Дівчина засміялася та обійняла мене з тим самим напором як і я її.

— З днем народження, Лі! — весело промовила Ада.

За її спиною стояв Айден, а біля нього Емілі та Теодор, напевно Матвій попросив їх забрати. В тому, що батьки Матвія не прийдуть на моє день народження я була впевнена на всі сто відсотків. Як тільки Ада відсторонилася, Емілія швидко побігла до мене, обіймала своїми маленькими ручками дістаючи своєю голівкою мені майже до грудей. 

— Емілі, коли це ти так виросла? — запитала я та клацнула пальцем їй по маленькому носику.

Маленька засміялася та протягнула мені листок паперу. На ньому була намальована дівчина та хлопець, а вгорі було написано «З днем народження».

— Я сама малювала! — задоволено промовила Емілі, а далі почала показувати та розказувати, що на малюнку. — Це ти, а це Матвій — він тримає букет та кульки. 

— Дуже красиво, дякую, сонечко, — я поцілувала Емілі в щічку, а та задоволено побігла в дім як тільки побачила Матвія.

Далі підійшов Теодор, хлопець тримав одну білу троянду в одній руці, а іншу стискав і розтискав. Хлопець явно переживав. Тео підійшов ближче та простягнув руку з трояндою.

— З днем народження, — промовив він.

Я посміхнулася та взяла троянду з його рук, а потім підійшла ближче та обійняла його. Хлопець здивувався та стояв у ступорі і лише через декілька хвилин невпевнено обійняв у відповідь.

— Дякую, — промовила я.

Я відпустила його та запросила у дім, Тео посміхнувся та зайшов. Далі до мене підійшов Айден, просто обійняв та простягнув коробку цукерків із лікером. В дитинстві мама давала одну таку цукерку, коли їй колеги приносили на її день народження.

— З днем народження, Ліє, — сказав Айд, а потім відсторонився та разом із Адою зайшов в дім.

Через декілька хвилин приїхав ще дідусь Артур, також привітав мене, а потім зайшов в дім. Я закрила двері та зайшла в дім, у вітальні було темно. Я спочатку не зрозуміла чому вимкнуте світло та всі сидять у темряві. Аж поки дівчатка не занесли торт із запаленими свічками на ньому. Навколо було 18 свічок, що горіли, а по центру торта дві свічки, що складали число 18. Я не змогла стримати усмішки, прикрила губи рукою, щоб не почати сміятися від щастя. Всі почали співати пісню «З днем народження».

— Загадуй бажання, маленька, — промовив Матвій підійшов до мене ззаду та обійняв за талію.

Я прикрила очі, задумалася на декілька секунд, обирала правильний варіант, що ж можна загадати. А потім сильно дмухнула та погасила свічки. Всі одразу почали плескати в долоні, а Емілія вже влізла пальцем у торт та скуштувала крем.

— Шоколадний, смачно! — задоволено сказала дівчинка та всі засміялися. 

Ешлі з Монікою понесли торт назад у кухню, щоб розрізати його. Матвій нахилився до мого вуха.

— Лія, можна тебе на хвилинку? — прошепотів мені на вухо коханий від чого по тілу пройшлися мурашки.

Я махнула головою і Матвій одразу ж обережно взяв мене за руку та повів ближче до сходів, щоб ніхто не міг ні почути ні побачити нас. 

— Гадаю, деяка маленька, хотіла побувати на морі, — сказав Матвій, а потім дістав два квитки на відпочинок біля моря.