Розділ 47

Поки Кіан з Дереком розповідали про свої "пригоди", Матвій обережно похлопав мене по плечу, привертаючи мою увагу. 

— Ходімо зі мною, — прошепотів хлопець.

Я недовго думаючи, кивнула та взяла його за руку. Ми вийшли з-за столу, але Ешлі зупинила нас.

— Куди це ви? — запитала вона.

— По справах, — одразу відповів Матвій, а потім швидко повів мене за собою. 

Я дивилася лише на Матвія та куди він мене веде. Досі не розуміла, що цей містер загадка надумав. Але помітивши як він впевнено вів мене до балкона, зрозуміла. Матвій та я зайшли на балкон. Оскільки вже було темно, зоряне небо виглядало дуже красиво, а місяць освітлював дороги.

— Перший поцілунок... — сказала я, згадавши його.

— Саме на цьому балконі. Маленька, думай що завгодно, але гадаю, що іскра між нами з'явилася ще тоді, коли ми випадково зачепилися у вбиральній. Так, це звучить дуже смішно. Адже тоді я подумав, що ти просто дівка яка працювала там. Проте тоді, коли я побачив тебе на сцені. Я зрозумів, що не хочу, щоб хтось торкнувся тебе. 

Від слів Матвія на душі стало приємно тепло. Я поклала свої руки йому на плечі та невагомо поцілувала в губи. Матвій підхопив цей поцілунок та поклав свої руки мені на талію. Я обережно відсторонилася від його губ. У ніс одразу вдарив запах його парфумів, дорогий запах винограду та м'яти і як завжди там був той самий невловимий запах чогось. Він п'янив мене, дурманив голову. Хотілося відчувати цей парфум вічно. Я притулила свою голову до його шиї. Матвій не поспішав, чекав поки я сама захочу продовжити. Тоді я трохи відсторонила голову, а далі поцілувала його шию. Від цього він трохи здивувався, врешті підхопивши ініціативу, сам почав покривати мою шию палкими поцілунками. А далі посадив на перила балкону продовживши пристрасно цілувати. Ми наче повторювали подію того вечора, але на цей раз більш як мені здалося інтимніше. Матвій блукав руками по моєму тілу, а я трималася за його шию руками, боялася впасти з балкону. Тоді хлопець нарешті зупинив свої руки знайшовши правильне місце. Одна його рука була на моїй голові, а інша міцно стискала талію. Моя шия пульсувала від його поцілунків, і тоді він наніс один на губи, а потім ще один і ще. 

Матвій не припиняв мене цілувати в губи, а я його. У цей час для нас усе зникло. Маскарад, жорстокий світ, аукціони. Годинники ніби зупинилися, даючи нам більше часу побути разом. Потім я нарешті відсторонила свої губи від його.

Важко дихаючи ми дивилися один одному в очі. Не відверталися ні на секунду. Застигли на місці як кам'яні статуї, щоб просто насолодитися моментом. 

— Це було... — почала я.

— Неймовірно... — закінчив Матвій і ми обоє засміялися.

Нам здалися наші слова дитячими. Ніби цілувалися ми по-дорослому, а після цього сказали по підлітковому. Але і мені і йому було начхати.

— Я серйозно, — промовив Матвій.

— Я також, — з легкою посмішкою сказала я.

Потім нахилилася до нього та поцілувала вже повільніше та м'якше. Без тої жадібної пристрасті, ніби намагалася перепочити після неї. Матвій охоче відповідав на мої короткі поцілунки. А коли він ще раз нахилився, щоб поцілувати мене, я важко дихаючи приклала палець до його губ.

— Досить вже, у мене губи вже болять, — усміхнено промовила я.

Мої губи справді вже пульсували легким болем, проте приємним. Матвій хмикнув та повільно опустив мене на землю.

— Клянусь, це був найкращий вечір, — промовив хлопець.

— Краще того, як ти зізнався мені у коханні? — весело запитала я.

—  Тут я би поспорив! Тоді цей вечір і та ніч були однаково найкращими.

Я тихо засміялася. Знову глянула йому в очі. Темні мов ніч, але такі рідні. Я повернулася та глянула на вулицю. Ліхтарі вже освітлювали дорогу, а надворі було трохи холодно. До осені було ще далеко. Матвій обережно штовхнув мене ліктем, щоб привернути мою увагу.

— Ho un regalo per te, (у мене для тебе є подарунок) — промовив Матвій на італійській.

— Quale? (Який?) — запитала я. 

— Adesso vedrai, (зараз побачиш) — відповів хлопець.

Матвій дістав із кишені маленький чорний шовковий мішечок. Він відкрив його та дістав із нього кулон з маленьким флакончиком. Срібний ланцюжок, на якому висів флакон у вигляді серця. 

— Розвернися, будь ласка, Ліє, — попросив Матвій.

Я кивнула та розвернулася до нього спиною, а потім прибрала волосся, щоб не заважало. Матвій обережно одягнув кулон, а потім обережно поцілував мене у шию. Я розвернулася обличчям до нього. Взяла флакончик у руку, щоб роздивитися поближче. Зверху була пробка і я відкрила її. У ніс ударив приємний аромат, він був такий самий як той таємний запах у парфумах Матвія. Я назад закрила флакончик.

— Троянди, — сказав Матвій.

— Що? — запитала я.

— Це запах троянд. Не знаю чи казав я тобі, чи ні але від моєї мами завжди пахло трояндами. Вона втирала пелюстки у шкіру, а тепер я завжди додаю ароматизатор троянд у свої парфуми. Вирішив подарувати тобі кулон моєї матері.

Я мимоволі посміхнулася. Мені було приємно зрозуміти, що він дарує те, що йому дуже дороге. Та дізнатися, що ж то був за таємний, але до біса приємний запах також було цікаво. Я опустила флакончик і він залишився висіти у мене на шиї. Підійшла ближче до Матвія та поцілувала його у губи легким поцілунком.

— Хіба ти не казала декілька хвилин назад, що у тебе вже губи від поцілунків болять? — усміхнено промовив Матвій.

— Мені начхати, — прошепотіла я.

Я поклала руки на шию Матвія та притягнула його до себе для ще одного поцілунку — знову палкого та насиченого коханням.