Розділ 43

Братику? Що, в біса, тут відбувається?! 

– Йди геть, по хорошому, – грізно сказав Матвій. Я ніколи не бачила, щоб він був таким злим. 

– Які ми грубі. Хіба це не ввічливо до свого братика? – якось хижо посміхнувся хлопець.

– Ти мені не брат, – грубо промовив Матвій.

Мені може хтось пояснити, що відбувається?! Я нічого не розумію...

Я запитально глянула на Матвія. Проте він не дивився на мене. Він сверлив поглядом цього хлопця. Я навіть іменні його не знаю.

– Чого ти хочеш? – безцеремонно запитав Матвій.

Я не знала від чого мені страшніше. Від цієї ситуації? Від цього незнайомця? Чи від поведінки Матвія?

– Хочу потанцювати з твоєю рабинею, – промовив незнайомець розвівши руками.

– Вона не рабиня, а моя дівчина.

– Мені начхати, та хоч мама. Ой, забув, її ж немає з тобою, – незнайомець здав тихий смішок.

– Стули рота, – процідив крізь зуби Матвій та стиснув сильніше мою руку. До болі.

– Матвій... – тихо прошепотіла я.

– Слухай, Макс, йди куди йшов, – сказав Матвій. Він ніби не чув мене.

Отже, цього хлопця звати, Макс?

– Матвій, – трішки голосніше повторила я.

Мат нарешті наче отямився та ослабив хватку на моїй руці.

– Вибач, мала, – тихо прошепотів Матвій.

– Так що? Я ж знаю правила, братику. Я можу взяти, Лію на танець, – Макс поклав руки в кишені.

Звідки він дізнався моє ім'я? Я його вперше бачу, отже і він мене.

– Ні, – прошипів Матвій.

– Так. Інакше ти порушуєш правила. Думаю тобі не дуже подобається розбиратися в таких порушеннях, – вимовив Макс.

– Я сказав...

– Матвій, я піду, – промовила я та поклала руку на плече Матвія.

Хлопець глянув на мене. Чи то здивовано, чи то розлючено. Я не зрозуміла. Та що зрозуміла одне. Матвій чомусь не хоче мене відпускати. Тримає наче якщо відпустить то щось погане станеться. Можливо, й так, але іншого виходу немає. Не хочу, щоб Матвій отримав штраф, а може й щось гірше. 

Мабуть це було дивно з моєї сторони. Макс з першої секунди показав свою натуру. Глибоко вдихнувши наважуючись я опустила руку Матвія та підійшла трохи ближче до Макса. Хлопець задоволенно й холодно посміхнувся. Наче не взяв мене просто на танець, а переміг в битві (він би був лиходієм.) 

Навіть не чекаючи Макс одразу взяв мою руку міцно стиснувши, що мені здалося наче там залишиться від цього слід. Він швидко веде мене подалі від столика де все ще сидить Матвій стискаючи руки та намагаючись спопелити поглядом Макса. Матвій ставав все далі і далі, і зрештою зник за натовпом людей. Хлопець зупинився в середині залу і навіть не чекаючи поклав руку мені на талію неприємно міцно стиснувши. А іншою рукою стиснув моє зап'ястя. Я стиснула зуби, щось в моїй голові говорило мені тікати але я не могла. Через хватку Макса я не змогла б вирватися. Хлопець не сказав ні слова, він лише дивився на мене, наче сканував мене наскрізь. Для чого – я не знала.

Коли музика стала голоснішою, що означало початок танцю. Макс одразу ж почав танцювати. З кожним кроком він намагався привести мене і себе до виходу. Та починав міцніше стискати мене, щоб я не втекла. Я не розуміла що відбувається але паніка вже заволоділа мною, стиснувши груди. 

– Куди ти йдеш? – не витримала та спитала я.

Спочатку Макс не відповів, а просто хижо посміхнувся. Від цього стало лячно. 

– Макс, відпусти... – тихо сказала я, адже через паніку було складно говорити. 

Хлопець не відповів. Натомість він почав швидше везти мене до виходу і це вже не виглядало як танець. Макс вже не ховав свої наміри за танцем. Він прямо та грубо вів мене.

– Макс, відпусти... прошу, – вже голосніше сказала я.

Макс сильно стиснув мої зап'ястя що я ледь не закричала.

– Тихо, не кричи, – прошипів хлопець.

– Що ти в біса робиш?! – ледь не крикнула я важко дихаючи від страху.

Макс швидко закрив мені рота рукою. 

– Я сказав тихо, – прокричав Макс і мені дійсно стало не на жарт страшно.

Я вже не змогла триматися тому почала намагатися вирватися з його сталевої хватки. На що він лише сильніше стиснув мої зап'ястя. Я намагалась хоча би щось крикнути але його рука глушила мої крики.

Матвій... мені потрібен Матвій. Благаю.

В грудях запала паніка, вона роздирала зсередини. А очі бігали повсюди, наче шукаючи що може хоча би допомогти.  

Макс не гаяв часу – він уже швидко штовхав мене до виходу. Я запитально та з панікою глянула на нього все ще не розуміючи для чого він це робить. Лише через секунду він впер мене в стіну грізно глянувши в очі. Лише тоді він забрав свою руку з мого рота та тримав обома руками мене щоб я не вирвалася.

– Думаю тебе добре можна продати за хороші гроші на аукціоні, – захрипів злобно Макс.

Мої очі різко розширилися, а в голові наче всі пазли склалися в одну картину. Ось чому Макс підійшов до нас тоді, ось чому запросив на танець. Він хотів викрасти мене й перепродати, наче непотрібну річ. Іграшку. Від цього неприємний холод пройшовся по всьому тілу, а серце почало битися з шаленою швидкістю.