Розділ 36

Я крутнула пляшку на підлозі, а потім горлишко показало на Моніку.

– Моніка, правда чи дія? 

– Правда, – відповіла вона. 

– Що ти готова зробити заради, Кіана? – запитала я.

– Ну-у... – протягнула вона. – Можу сильно вдарити чимось твердим по голові. Або зломати щось, руку наприклад чи ногу. Залежить від того, що ця людина зробила. 

Ми ще довго посиділи. Багато жартів, Кіан розлив газовану воду на підлогу. А Дерек дав йому прочуханки, що той аж впав лицем в тарілку попкорну. Дерек показав кімнату де ми з Матвієм сьогодні переночуємо. Ми зайшли в кімнату і вона була красивою. Висока стеля, сучасна люстра, двоспальне ліжко, шафа, стіл і тумбочка. Все що треба для комфорту. Я зразу лягла на ліжко розкинувши руки в сторони поки Матвій поклав наші сумки в шафу.

– Тут класно, – пробурмотіла я і позіхнула.

– Згоден, а тепер спати, – суворо сказав Матвій хоча не стримався він усмішки.

– А можна трохи пізніше?

– Лія, я не здивуюся якщо ти вже через кілька хвилин будеш сопіти в мене на руках.

– Такого не було! – сказала я і знову позіхнула.

– Було. І не раз. Так що марш спати! – сказав Матвій пригрозивши своїм вказівним пальцем.

Я показала йому язика але все ж лягла на ліжко.

– Ти, як маленька дитина, – пробурмотів Матвій закотивши очі.

Я не відповіла на це, а просто обернулась на бік. А потім вкрилась покривалом аж по вуха. Через декілька хвилин Матвій ліг біля мене. Він хотів обійняти але я підсунулась до краю.

– Ти, що образилась? – сказав він.

– Вітаю ви вгадали, – пробурмотіла я.

– Лія, не поводься як маленька дитина. Тобі вже сімнадцять, а не п'ять.

– А ти до мене ставишся наче мені справді п'ять.

– Не роби з мухи слова. Істеричка маленька, – сказав Матвій і повернувся до мене спиною.

Це я істеричка?! Окей, зараз я тобі покажу істеричку.

Я сіла на ліжко і взяла свою подушку в руки. А потім що сили вдарила Матвія по голові.

– Ти що робиш блін?! – сказав Матвій якимось дитячим здивованим голосом. Мені аж захотілося засміятися проте я стрималась.

– Це тобі за істеричку! – крикнула я і знову вдарила його подушкою по голові.

Я його лупцювала подушкою так наче дитина якій не дали улюблену карамельку. Матвій не втримав рівновагу і впав прямо на підлогу потягнувши за собою покривало. А за ним полетіла до низу і я. І тоді я вже не стрималась й почала сміятись аж до сліз. Матвій підхопив це і ось ми вже вдвох сміялись на підлозі, а пір'я вже було в нього на голові. Алекс стривожено зайшов до нас, напевно почув як ми впали і вирішив перевірити, що сталося.

– Що тут відбувається?! – гаркнув Алекс, а потім побачив таку картину.

Я лежу на ногах Матвія, моя рука в нього на шиї, а в іншій руці подушка. В Матвія на голові декілька пір'їн і у мене також, а ковдра у нас під низом і на ліжку. Алекс здивовано подивився на нас.

– Ідіоти, – пробурмотів він і покрутив пальцем біля скроні, а потім вийшов з кімнати.

Я не стрималась і пирснула від сміху.

– Я тобі ще не помстився за те, що ти вдарила мене подушкою. І не раз, – пригрозив Матвій з хитрою посмішкою.

– І що ж ти зробиш? Будеш лоскотати мене до смерті? – запитала я і грізно склала руки на грудях хоча я виглядала як мала дитина.

– Доволі хороша ідея, маленька, – сказав Матвій.

Я хотіла встати і втекти поки він не спіймав мене за щиколотку і не потягнув до себе. 

– Тобі не втекти, мишка, – сказав він тягнучи мене до себе.

– Я не згодна! 

– О ні, тепер ми граємо в кота і мишу, – прохрипів Матвій.

– Ні-за-що! – сказала я по складах.

– От це вже ти не вирішуєш.

Матвій дістав руками до мого стегна і потягнув, я вже була в нього на руках. Він почав лоскотати мене, а я намагалася вирватися.

– Досить! – крикнула я між своїм сміхом.

– Здаєшся? – запитав Матвій.

– Ніколи!

– Ну тоді ще трохи, – сказав він і сильніше почав лоскотати.

– Та годі! Я здаюся! Все! Припини! 

– Так би я одразу, – промовив Матвій і зупинився та встав з підлоги.

Я нарешті змогла зупинитися сміятись і сіла на підлогу витерши сльози від сміху зі щік. Матвій поклав покривало назад на ліжко.

– Гадаю, що ми всіх розбудили, – сказала я дістаючи пір'я з волосся.

– Кіан перебрав з алкоголем тому його не розбудити до ранку. Алекса ми вже розбудили. Дерек можливо на терасі, а дівчата сплять в одній кімнаті на іншому кінці дому. Тож ми змогли розбудити лише Алекса, якщо він спав звісно.

– Ти завжди такий, Всезнайка? – запитала я.

– Ей! Взагалі-то це моя фраза, – сказав Матвій і ліг на ліжко.

– А мені все одно, – відповіла я та лягла на ліжко поруч з ним. 

– Окей, тільки спати давай, – пробурмотів Матвій і позіхнув.

– Гаразд, – трохи незадоволено відповіла я.

Матвій вкрився покривалом і мене також, а я притиснулась до нього ближче.

– А я ж казав, що ти через кілька хвилин будеш спати притискаючи до мене, – хмикнув Матвій і погладив мене по голові.

– Надобраніч, – сказала я і закрила очі наче не почула його слова.

– Солодких снів, маленька.