Розділ 35

Ми зайшли до дому, адже вже почало темніти. Алекс з Дереком пішли готувати, а Кіан відпочивав на дивані.

– Кіане, я ж казав не пити багато! – казав Алекс з кухні.

– Я тільки трішки, – пробурмотів той.

– Знаємо ми твоє трішки! – сказала Моніка.

Всі тут же засміялися. Я пішла на кухню, а то можливо комусь потрібна допомога. Алекс «готував» їжу – якщо, звісно, просто насипати попкорн та чипси в тарілки можна назвати готуванням. А Дерек збирав напої, які ще залишилися і для чогось взяв пусту пляшку.

– Навіщо тобі порожня пляшка? – запитала я.

– Для гри, – відповів Дерек.

Я хотіла сказати ще щось, але він вже пішов у вітальню. Я далі продовжила дивитися, що робить Алекс.

– Лія, подай, будь ласка, із тумбочки ще пачку сухариків, – попросив хлопець.

– Добре, а з якої тумбочки?

– Справа внизу, там є ще багато іншого. Типу чипси, попкорн, ну ти зрозуміла.

– Щось дуже багато у вас тут шкідливої їжі.

– Ніби ти ніколи не їла такого, – пожартував Алекс.

Я не відповіла, а просто підійшла і відкрила тумбочку та взяла дві пачки сухариків. З беконом та зі сметаною та зеленню.

– Лови! – сказала я і кинула дві пачки Алексу.

– Ловлю! – відповів той і спіймав дві пачки та трохи пожонглював ними, а далі відкрив та висипнув в тарілку.

Так вийшло, що було з чотири великі тарілки. Сухарики, попкорн, чипси, та маршмелоу. Матвій вже прийшов з двора, а дівчата разом з ним підійшли до нас.

– Ми допоможемо, – сказали вони водночас.

Моніка взяла маршмелоу, Ешлі попкорн, Алекс чипси, а Матвій сухарики. 

– Гей, Лія, візьми ще стакани.

– Добре! 

Я взяла з верхньої полички стакани. І пішла з усіма в вітальню. Всі сіли колом і я разом з ними. Кіан все ще старався не заснути поки Моні важко зітхнула біля нього. Наче самим цим рухом казала «І, що ж це за щастя мені трапилося.» Дерек вже взяв склянку і хотів трохи випити, як Ешлі забрала в нього.

– Котику, це просто сік, – пробурмотів Дерек.

– Знаю я тебе, – Ешлі глянула в склянку. – Дійсно сік.

– Я ж казав, – відповів хлопець і забрав склянку назад.

Алекс розкладав їжу та напої разом з Матвієм і мною. Коли ми нарешті закінчили то стало навіть якось дуже тихо. Дерек обіймав Ешлі і тихо щось шепотів їй. Кіан зробив так само хоча Моніка його сварила, що він переборщив з алкоголем. 

– Можливо включимо фільм? – запитав Алекс.

– Ні, краще зіграємо в гру, – сказав Дерек і дістав ту саму пусту пляшку.

– Правда чи дія? – весело запитав Кіан сідаючи зручніше.

Ніхто не відповів на запитання адже тут все було очевидно. Їжу ми прибрали трохи в сторону, а пляшку поклали прямо по центру. Кіан вже подивився на всіх потираючи руки наче вже знав, що запитає у кожного. Або яку дію вигадає. Дерек поглянув на всіх.

– Хто починає? – запитав він.

– Я хочу, – відповів одразу Кіан.

Він взяв і покрутив пляшку, а через деякий час вона зупинилась і горлишко показало на Алекса. Хлопець лише хмикнув.

– Алекс, правда чи дія? – запитав Кіан.

– Правда, – відповів той.

– У тебе є брат чи сестра? – сказав Кіан. І так це було доволі нудне питання.

– Так. У мене є молодша сестра.

– І ти нам нічого не казав?! – промовив Дерек. 

– Та ви й не питали ніколи.

– Алекс, ти як та миша. Тихіше води, нижче трави, – сказала Моніка.

– Ладно, колись вам розкажу, – Алекс взяв пляшку в свою руку. – Тепер моя черга.

Він крутнув пляшку і вона потрапила на Ешлі.

– Ешлі, правда чи дія? – запитав Алекс.

– Правда.

– Коли ти вперше поцілувалася? 

– В десять років, – відповіла вона, а Кіан аж засвистів.

– А як це сталося? –  сказав Алекс.

– Це вже друге питання, – Ешлі взяла пляшку і також її покрутила. Тоді вона потрапила на мене.

– Лія, правда чи дія? 

– Дія, – сказала я адже вже всі багато вибирали правду.

– Поцілуй Матвія, а то ви лише розказували, що зустрічаєтесь. Я на слова мало віру, – сказала Ешлі. 

Я застигла в шоці. До щік підійшов жар, коли глянула на Матвія то він просто сидів наче нічого не сталося. Як він так просто може?! Потім він підсів до мене ближче.

– Вам не здається, що це занадто? – сказав Матвій.

– Ну давай, Матвій, – казав Кіан поки Моніка не взяла подушку з дивана і не вдарила його нею по голові.

– Ану тихо! Ти можеш хоч на трохи помовчати? – сказала Моніка.

Кіан лише мирно підняв руки наче здався і вона перемогла.

– Давай, Матвій, – підбадьорював Дерек.

– Могли б і помовчати, – сказав Матвій.

Він наблизився до моїх губ. Я відчувала його подих на своєму лиці, а серце швидко забилося. Матвій легко поцілував мене в губи. Всього на мить і все. Ніякого довгого поцілунку, а потім просто сів на своє місце. Я була здивована від його вчинку. Всі дивились на нас трохи шоковані. Ешлі ледь повітрям не подавилась. А я взяла пляшку до рук.