Розділ 34

Я переодягнулася в купальник. Чесно кажучи, я не вміла плавати. В дитячому будинку ми не могли змоги піти навіть на річку. А море я могла бачити лише на листівках хоча моя мрія побувати там хоча б один раз. Бігати по піску, купатися в морській воді, а також засмагати на сонці. Саме на пляжі біля моря, а не на терасі чи коло басейну. Проте схоже море мені не світить ну, зате хоч раз у житті скупаюся в басейні. Мій купальник був чорний та закритий наче для дайвінгу. Сонце сильно пекло в ньому тому я одразу ж, як вийшла з будинку в ньому то пішла до басейну. Дівчата вже купалися, а я лише трохи зайшла у воду і сиділа на сходинці басейну та махала ногами.

– Чого не плаваєш? – запитав Алекс який проходив повз і ніс алкоголь.

– Я не вмію, – відповіла я.

– Так я можу навчити, – під'єднався до розмови Кіан і підходив до мене потираючи руки.

Моніка підпливла до нас і взяла один із пляшок алкоголю в Алекса і налила собі в келих, що стояв біля краю басейну.

– Кіане, залиш, Лію в спокої. Я пам'ятаю, як ти старався мене навчити, – сказала дівчина попиваючи алкоголь.

– А я хіба поганий тренер? – Кіан трохи обурився. Він сів на край басейну і опустив ноги в теплу воду.

– Моніка після твоїй тих «навчань» ледь не потонула, – зауважив Алекс.

– Але ж не потонула. Це головне! – оправдовувався Кіан.

– Бо ти зрозумів, що пахне жареним і витяг її з води, – сказала Ешлі яка також підпливла до нас.

– Ну, що я пороблю? – Кіан знизав плечима. – Мене так тато навчив. Бульк в воду ну, а там – як піде. Я так плавати навчився. Звісно ще п'ять раз барахтався в воді.

Всі засміялися. Кіан був тою людиною яка завжди всіх смішила. Він був нашим оптимістом який завжди піднімав настрій. Проте якщо він і Дерек зберуться разом то це буде ураган. «До речі де Дерек і Матвій?» – подумала я. Я глянула по сторонам і побачила, що вони накривали на стіл. Шашлики, напої, морозиво та багато іншого. Дерек вже випивав прямо з горла пляшки пива, а Матвій забрав в нього пляшку.

– Не пий багато, а то буде як того разу, Дере, – сказав Матвій.

Я підійшла до них адже мені стало дуже цікаво. Мої мокрі ноги трохи ковзали по підлозі тераси. 

– А, що було «того» разу? – запитала я і взяла один із напоїв.

– Дерек з Кіаном багато випили. От і танцювати фальшиво співаючи караоке. Та ще й один одного мило називали, – відповів Матвій і забрав у мене склянку.

– Агов! Віддай склянку назад! – сказала я йому стараючись забрати її. Але Матвій був вищим за мене і сильнішим.

– Лія, це алкоголь, а тобі ще немає вісімнадцяти.

– Ну то й що? Я вже доросла! – обурилась я.

– А я старший і до того ж мені вже є вісімнадцять. А тобі ні, мала.

Ненавиджу коли він кажу на мене маленька або мала!

– Взагалі-то у мене через декілька тижнів день народження! І мені тоді вже буде вісімнадцять років! – сказала я.

– Ну от тоді і поговоримо, – Матвій посміхнувся та дав мені склянку солодкої води.

– Мені вже здається, що я тут наймолодша, – обурилась я та взяла склянку в руки.

– Не дуйся ти так, і до речі ти тут не сама молодша.

– А хто ще? – запитала я.

– Я, – сказав Алекс.

– І я! – промовила Ешлі.

– Ніколи не питала скільки вам років, – сказала я і замислилася.

– Я почну! Мені 18, – сказав Кіан.

– 19 років, – сказав Дерек.

– 18, – сказала Моніка.

– 17 років, – промовив Алекс.

– 16 років, – посміхнулась Ешлі, а я здивувалася.

– Ти навіть за мене молодша, – промовила я. 

Всі легко засміялися і пішли далі по своїм справам. А Матвій глянув на мене і коли закінчив з їжею то обійняв за талію. Та легко поцілував в щоку.

– Мені 18 хоча ти й сама це знаєш, – сказав він мені на вухо. 

Я легко усміхнулася, а Матвій взяв мене за руку і повів в сторону басейну. Я злегка насторожилася. 

– Матвій, що ти робиш? – нервово запитала я.

– Зараз побачиш, – відповів він і усміхнено хмикнув наче згадав щось веселе. А от мені було не весело. 

Матвій скинув футболку і шорти та залишився в плавках. Він трохи відійшов, а потім розбігся і зробивши сальто пірнув у воду. Бризки потрапили на мене і я була вся мокра. Матвій виринув з води. Його волосся прилипло до чола, а по всьому його тілу стікали краплі води. 

– Йди до мене, – Матвій помахав рукою в мою сторону.

– Я не вмію плавати, – нагадала я йому.

– Та ну, маленька, я ж не кусаюсь. І я не Кіан, щоб ти потонула.

Яке ж сильне бажання у мене було, щоб закотити очі й показати йому язика. Ну не вмію я плавати! Відстань! Але я все-таки зітхнула намагаючись не показати йому середнього пальця і підійшла до басейну. Я лише трохи по сходинках підійшла до Матвія хоча він все ж таки досі був далеко. Нас відділяло всього лише п'ять метрів але я не могла до нього підійти. Проте Матвій підплив до мене.

– Ходи сюди, Лія. Все буде гаразд, – старався він заспокоїти мене.

Я важко зітхнула і підійшла ближче поки сходинки не закінчилися.

– Отак, молодець, – сказав Матвій.

– Матвій, я тобі не маленька дитина, яка вчиться ходити, – я закотила очі і склала руки на грудях.

– Зате ти вчишся плавати, – спокійно промовив він.

– А ти мене навчиш? – наче по дитячому сказала я.

– Звісно. А тепер підійди до краю сходинок. Я не обіцяю, що навчу тебе плавати але хоча би спробую.

Я не відповіла, а просто зробила як він і сказав. Тоді Матвій взяв мене за талію. Він тримав міцно і підстрахував мене. А я змогла триматися на плаву лише через те, що він тримав мене.

– Починай трохи ворушити ногами і руками. Але не сильно, – скомандував Матвій спокійно, а я послухалася.

– Ти ж знаєш, що я так швидко не навчуся, – сказала я йому.

– Та начхати на це. Ми ж разом? Разом. І я сам хочу тебе навчити. 

Я легко посміхнулась і спробувала хоч трохи самій втриматися на плаву. Але як тільки Матвій слабше тримав мене я тут же не могла втриматися. Наче камінь якого кинули в воду. Тобто тонула миттєво. Через деякий час я глянула навколо. Ешлі та Моніка сиділи на шезлонгах та засмагали. Дерек і Кіан вже одразу пішли по новий алкоголь, а Алекс сидів в тіньку на веранді. За всі ці хвилини з Матвієм я їх не бачила. Наче залишилися лише я і він. Кіан підійшов до води і просто присів біля краю, а Дерек тут же підійшов і штовхнув його. Кіан тут же впав у воду поки Дерек реготав на повний голос. А потім він скинув футболку і так як і Матвій з розбігу пірнув у воду.