Розділ 33

Наступні дні проходили чудово. Я спала разом з Матвієм, загалом ми взагалі були постійно разом. А ще ходили разом з його друзями. Від Матвія я дізналася, що Ада зараз з Айденом поїхали в іншу країну на декілька днів. Також був момент коли Матвій встав посеред ночі від дзвінка Алекса, а я прокинулася разом із ним. Знову Кіан і Дерек щось натворили, а Матвію і Алексу разгрібай. Сьогодні ж все було гаразд. Я прокинулася та побачила, що Матвія вже не було в ліжку. Пішла прийняла душ, одягнулась, а потім пішла на кухню де стояв Матвій за плитою. 

– Доброго ранку, – сказала я і підійшла ближче до нього.

– Доброго, – сказав Матвій і поцілував мене в щоку від чого я посміхнулась.

Він поклав на стіл тарілки з їжею, а далі ми поснідали.

– Дерек, запрошував прийти до нього в гості. Можливо ще й на ніч залишитися. Як тобі ідея? – сказав Матвій.

– Не знаю, – відповіла я.

– Давай. Я впевнений, що буде класно. Тільки, якщо Кіан знову щось не зробить.

– Гаразд, – все ж погодилась я.

– От і чудово. Бери з собою, що потрібно і поїдемо. Ну хочеш можемо піти пішки.

– Добре, – сказала я.

Матвій пішов мити посуд, а я збирати речі. Звісно брати багато мені не потрібно тому взяла лише все необхідне. Взяла піжаму якщо ми точно залишимося на ніч. Потім купальник адже Матвій розказував, що в Дерека є басейн. На всякий випадок запасний одяг, крем для засмаги, якщо знадобиться. Все це я склала в маленький рюкзак. Звісно ж взяла телефон і зарядку. А коли вийшла з кімнати то побачила, що Матвій також вже був готовий. Він переписувався з кимось по телефону. На його плечі висів також рюкзак темного кольору з намальованим баскетбольним м'ячем.

– Вже готова, мала? – запитав Мат і поглянув на мене.

– Так, Матвій.

Він легко хмикнув і посміхнувся. Я майже невловимо поцілувала його в щоку ставши трохи навшпиньки. А він у відповідь легко повернувся та поцілував мене в губи поклавши руки на талію. 

– Ходімо вже! – підганяла я його і ляснула легко по руці, щоб він забрав її з моєї талії. Матвій лише закотив очі і посунув свої руки трохи нижче до моїх сідниць. Він нагнувся трохи до мене торкаючись губами моєї мочки вуха від чого щоки налились приємним жаром.

– Можливо нікуди не будемо спішити? Витратимо трохи хвилин на себе, Лієчко, – сказав мені Матвій прямо на вухо.

– Нічого не знаю. Ми йдемо і все, Матвійчик! – сказал я пригрозивши своїм вказівним пальцем.

– Я просив тебе не називати мене «Матвійчик». Таке враження ніби мені років п'ять, а не вісімнадцять, – обурився Матвій.

– А я просила не називати мене «Лієчка». Так що один:один, – посміхнулась я і ляснула його по руці, щоб він забрав їх із моєї сідниці. Матвій неохоче але все ж забрав руки.

– Яка ж ти... – хлопець не продовжив, а лиш просто зітхнув.

Ми вийшли з дому і пішли пішки до дому Дерека. Я ще встигла по дорозі трохи обговорити з Матвієм “Подвиги Кіана та Дерека”. А також посваритися (в жарт звісно) яке морозиво краще. Класичний пломбір чи шоколадне.

– Я впевнена, що шоколад краще! – казала я і штовхнула камінець ногою.

– Пломбір краще. Це завжди класика, – заперечував Матвій.

– Але пломбір це вже нудно всіх вже нудить від цього класичного смаку.

– Класика ніколи не стане застарілою! 

– Якщо це не морозиво. Погодься, що шоколад краще, – я закотила очі і склала руки на грудях.

– Ніколи. Пломбір це класика і завжди хіт! – сказав Матвій.

– Старі пісні. Ось, що класика і хіт.

– Тут я згоден. Хоча є й багато сучасних класних пісень.

Я глянула на нього адже мені було цікаво, що ж він скаже далі.

– Наприклад? – запитала я.

– Наприклад... наприклад... – Матвій задумався. – Одним словом вони точно є!

Я засміялась. Коли ми укладали парі, що краще Матвій інколи справді говорив, як дитина хоча я також. Ми нарешті дійшли до будинку Дерека. Він був просто ідеальним та на вигляд, затишним. Надворі Дерек вже розпалював мангал для барбекю та шашликів. Алекс щось готував на веранді, а Кіан ніс напої з дому. Дівчат я поки що не побачила. Я і Матвій підійшли ближче. Матвій пішов до хлопців, а я разом із ним. В хлопців було класичне чоловіче привітання. Рукостискання і при обіймах хлопок по спині рукою. Я ж просто привіталася. Поки що коло нас був лише Алекс і Дерек, а Кіан пішов шукати дівчат. Згодом і вони прийшли.

– Лія! – крикнув Кіан і підбіг до мене.

– Привіт, Кіан, – спокійно сказала я.

Проте Кіан тут же налетів на мене з обіймами. Я була просто в шоці, але звісно ж обійняла його у відповідь. Він підняв мене на руки і закрутився зі мною в оберті, а я почала сміятись.

– Пусти мене! – сказала я і Кіан відпустив.

– Я сподіваюся, що, Матвій тебе не ображає, – прошепотів він мені на вухо.

– Гей! Я все чую! – сказав Матвій. – І взагалі ти так нікого не зустрічав як, Лію тут! 

– А ти, часом, не ревнуєш? – підколов Кіан із посмішкою.

– З чого б це я почав ревнувати? – Матвій почав чесати потилицю від нервування. 

– В тебе не лобі написано! Гаразд, у мене є моя бусінка, – і Кіан підійшов до Дерека, а я побачила, як Моніка і Ешлі здивовано перезирнулися.

– Агов! – невдоволено крикнула Моніка. – А я тобі тоді хто?! 

– Ти? Ти мій Всесвіт, – відповів Кіан і Моніка тут же зашарілася.

Ми всі засміялися, а Кіан підійшов до Моні і поцілував її в щоку та взяв за талію.

– До речі, – почав Матвій і я зрозуміла, що він хоче сказати. – Е-е-е. Ми тут з Лією, ну...

– Ми тепер пара, – закінчила я замість Матвія.

– Що?! – закричали всі.

– Дерек, віддавай п'ятсот гривень. Я виграв! – сказав усміхнено Кіан поки Дерек вже невдоволено діставав гроші.

– Ви, що укладали парі? – запитав Матвій.

– Це всього лише формальність. Нам стало нудно, – відповів Кіан

– Ага, або хтось захотів заробити легкі гроші, – пробурмотів Дерек і відав Кіану п'ятсот гривень.

– Бо у мене була чуйка, а ніколи не помиляюсь! – сказав Кіан, а Алекс аж засвистів.