Розділ 21

Ми їхали нічною дорогою додому. Матвій вів машину інколи кидаючи погляд на мене. А я притулилась щокою до скла і старалась не заснути хоча очі вже заплющувалися. Піджак зісковзував з моїх плечей, тому мені доводилось постійно його поправляти. 

– Ти хочеш спати? – втомлено запитав Матвій не відводячи погляду від дороги.

– Так, – сонно відповіла я позіхнувши.

– Нам їхати ще трохи, – повідомив він.

Та я вже не могла терпіти. За декілька хвилин я вже тихо спала і навіть уві сні знову поправляла піджак. Коли ми приїхали я трохи розплющила очі. Матвій цього не помітив і легко погладив мене по волоссю.

– Ти так мило виглядаєш коли спиш, Ліє, – промовив він тихо все ще думаючи, що я сплю.

Матвій не виходив з машини не будив мене, а лиш тихо дивився на мене. Гладив мене по голові і, щось шепотів нерозбірливо.

– ... Як би ж ти знала, Ліє, як сильно я намагаюся тебе захистити...– почула, я коли прислухалася.

Мат сперся спиною на спинку сидіння, а потім поклав руки на лице і трохи потер його.

– Чорт забирай, що ж ти робиш зі мною? Я почав м'яко поводитись, частіше посміхаюсь, навіть майже погодився піти на ту дивну прогулянку з друзями. Я думав, що просто купив ту, яка мені симпатична за виглядом. Але це не так. Навіть старався тебе ховати від своїх батьків поки не стався цей бал. А, ще поцілував тебе на ньому, а це не входило в мої плани.

Я слухала все це, старалась не посміхнутись. Матвій, ще трохи посидів і все ж вийшов з машини, обійшов її відкрив мої дверцята і взяв обережно на руки.

– Тс-с, – прошепотів хлопець коли я трохи поворухнулась. – Тихо-тихо.

Я думала до кінця вдавати, що я сплю. Але все ж не змогла не подивитись на його очі і він побачив це. Усміхнувся і поніс далі ніби нічого не сталося. Відкрив двері поніс в спальню вкрив мене ковдрою. І щось пробурмотів на останок та зачинив двері. Я інколи чула шорохи напевно Матвій готував для себе вечерю. Через деякий час мої повіки заплющились і я заснула. Через кілька годин я прокинулась від сонця, що світило через відкриті штори прямо мені в обличчя. Примружила очі та хотіла перекинутися на інший бік проте впала з ліжка. Схоже вночі я підсунулась ближче до краю. Вставши з підлоги я направилась у душ, і після гарячої води мені стало трохи легше. Гаряча вода остаточно змила останні залишки сну. На кухні вже пахло тостами з джемом та кавою і чаєм. Матвій любить каву й п'є її щодня, я ж – рідко. 

– Доброго ранку, сонько, – зразу сказав Матвій як побачив мене.

– Доброго, Матвій, а скільки я спала? – запитала я.

– До обіду, – сказав він і вже клав обід на стіл.

– Тобто? Чому ти мене не розбудив? 

– Ми сьогодні здається не мали кудись йти. Сьогодні суто день на двох просто, як люди.

– Це мене вже тішить, – я потягнулась до тосту з полуничним джемом, який щойно намазав Матвій.

– Ну, якщо хочеш то можемо кудись сходити. Спортзал, якщо захочеш зайнятись спортом. Можемо просто погуляти парком, а можемо піти в кінотеатр чи ще кудись. 

– Такий розклад на день мені подобається. Думаю, що в парк ну там солодка вата, морозиво свіже повітря і все таке.

– Чудово, отже після обіду в парк? – запропонував Мат.

– Я згодна, – відповіла я.

За декілька хвилин ми пообідали і пішли одягатись. Я в легкий спортивний одяг, що складався з топа і штанів ну ще взяла кофту, якщо стане холодно. А Матвій одягнув футболку та спортивні штани. Вдома він завжди ходив в чому заманеться так само, якщо піти на прогулянку чи, ще кудись. Він одягав діловий стиль лише тоді коли був бал або ще щось.

– Куди саме підемо? – запитав мене Матвій коли вже взувався.

– Не знаю можна в Лісопарк або Парк дружби народів. Там ж озеро і місце з канатами. Я любила там гуляти з мамою поки... – я раптово замовкла.

– Можеш далі не говорити я все зрозумів. Що ж ходімо, мала.

– Назви ще раз мене малою і я тебе вдарю! – пригрозила я.

– Ай-яй-яй, – Матвій помахав вказівним пальцем. – До господаря так не поводяться, отже приготуєш сьогодні пиріг з яблуками. 

– Я і так мала тобі сьогодні його приготувати за твою вчорашню допомогу, – обурилась я.

Матвій лише знищив плечима. – Я нічого не знаю з тебе пиріг.

Хлопець підійшов до мене та тицькнув мені в ніс своїм пальцем, а я вже була готова вдарити його по затилку. Але все ж не встигла бо він тут же забрав мою сумку і вийшов з дому. Я швидко взулась і пішла за ним. І все ж хоч він, і мій господар проте найкращий з усіх. І чорт забирай! Він мені справді подобається...