Розділ 13

На наступний день я одразу коли прокинулась я пішла в ванну. І на цей раз перевірила усе, щоб знову випадково ніхто не зайшов. Коли прийняла гарячий душ, то швидко висушила волосся феном. Матвій купив мені вчора деяку техніку і косметику для догляду за шкірою. Я одягнула оверсайз кофту, і спортивні штани. Коли спускалася сходами до кухні, то відчула неперевершений запах. А коли вже прийшла, то помітила, як Матвій готує млинці з джемом. Від запаху їжі я стала ще голоднішою, наче не їла цілий день. Матвій здається, помітив мене й мимоволі легко та швидко посміхнувся.

– Доброго ранку, – сказав хлопець перевертаючи млинець на іншу сторону.

– Доброго, – відповіла я, вже хапаючи один млинець із тарілки.

– Ти ж не забула про те, що бал через тиждень? Тому сподіваюся ми встигнемо все вивчити, що потрібно.

– Тобто? – запитала я.

– Розумієш. – зітхнув він, та почухав потилицю. – На балу та й взагалі всюди є свої закони і правила. – Матвій замовк, підбираючи наступні слова. – І от за закону рабині повинні бути слухняні. Для них навіть є власний етикет, точніше, додатковий. Звісно, я не вважаю тебе рабинею.

– Матвій, ти можеш сказати прямо та ясно? Я тебе взагалі не розумію. – сказала я вже втрачаючи терпіння.

– Добре! За тиждень тобі треба не тільки вивчити танець, а ще й накази. Якщо я скажу стати на коліна, ти станеш. Я скажу мовчати ти будеш мовчати. – серйозніше заговорив хлопець.

Всередині, наче похололо. Звісно нас цьому вчили на підготовці. Але все одно чути це було неприємно.

– Лія, це всього лише формальність. Для нас це вистава. Я вже казав тобі. Була б моя воля я не пішов туди нізащо.

– Добре. – швидко відповіла я й сіла за стіл. – Якщо потрібно то я зроблю це. Але давай будь ласка сьогодні хоч проведемо день без усього цього. 

Матвій трохи подумав, а потім, коли приготував сніданок, сів біля мене.

– Згоден. Один спокійний день.

Ми снідали спокійно без зайвих слів. Потім Матвій поїхав на тренування в спортзал, а я залишилася сама. Він справді не боїться залишити мене одну в його будинку? Не подумає, що я спробую втекти чи зробити собі щось, наприклад? Хоча я все ж рада, що Матвій поїхав. Зможу спокійно відпочити, я навіть відчуваю себе трохи свободніше. Я хвилин десять ходила та оглядала дім, проте за деякий час стало дуже нудно. Отже я вирішила зайняти себе чимось. Першим ділом я відкопала в Матвія килим для йоги та спортивний інвентар. Для спорту у хлопця була виділена ціла кімната. І навіщо він тільки їздить в спортзал, якщо у нього і вдома все є? Коли приїде от тоді і запитаю, можливо. Я знайшла на телевізорі відео з йоги та розминки різні. От, і чудово.

За декілька хвилин жінка на екрані телевізора показала, якусь позу. Лотос здається? 

– Та, як його зробити? – бурмотіла я стараючись сісти в таку позу. 

Ще годину я намагалась повторювати за жінкою. У мене нічого не виходило! І от коли я знову старалась зробити, якусь нову позу в йозі, як тут дверний замок клацнув. Матвій зайшов в дім, і першим ділом він побачив мене! Я тим часом була загорнута, наче в клубок. Моя ліва рука тримала праву ногу, інша нога лежала прямо, а друга рука доторкалась до голови. Напевно, зі сторони це виглядало дуже дивно. Матвій стримано сміявся. Він старався не засміятись на весь дім. 

– Це, що тут відбувається? – запитав хлопець коли зміг трохи заспокоїтись.

– Я вирішила зайнятися йогою! – суворо сказала я.

– І, що це за поза? Колобок? Чи може перекоте поле? – Матвій не витримав, і засміявся на повну.

– Це не смішно! – казала я, коли сама ледь стримувала посмішку. – Допоможи мені виплутатись! А то я схоже застрягла. 

– Та добре, колобочку. 

Хлопець знову засміявся, а я закотила очі. Матвій все ж допоміг мені виплутатись. А потім заніс інвентар на місце й пішов у душ. А я пішла на кухню та приготувала йому каву, а собі чай. Матвій повернувся через декілька хвилин витираючи мокру голову рушником. 

– Навіщо ти ходиш в спортзал, якщо в тебе є все, що треба вдома? – першим ділом запитала я, коли тільки помітила його.

– Чому б, і ні? – легко відповів хлопець. – Можливо я просто не хочу, щоб ти дивилась на мене спітнілого? – Матвій підійшов ближче до мене. Його лице було близько біля мого. – А, ще коли я тренеруюсь то завжди скидаю футболку. І ти могла б побачити мій рельєфний торс. – прошепотів Матвій мені на вухо.

Від його слів холод пробіг по спині, а тіло вкрилося мурашками. Мої щоки одразу запалали рум'янцем.

– Та пішов ти! – перше, що сказала я коли оговталася. – І справді краще, що ти пішов в спортзал. 

– Ну от! І до того ж не раджу говорити зі мною таким тоном, Ліє. 

Боже він справді ненормальний! Його поведінка змінюється, як погода навесні.

– Тобі не страшно було залишати мене саму? А, якщо я б втекла? Або нашкодила собі? – швидко перевела я тему.

– Ну дивись. Ти ж зараз тут? Жива? От і чудово. Нічого з тобою не сталось.

Матвій розвернувся, й пішов в свою кімнату. Перед тим забравши останню тарілку з млинцями, та каву. А я, ще трохи посиділа на кухні. Випила свій чай з батончиком та пішла в душ. Мені здавалось після моєї спроби зайнятись йогою від мене могло віяти потом за кілометр.