Розділ 12

Усі справи ми закінчили вже під вечір. Я була наче вичавлений лимон! Так, і хотілося впасти на ліжко, не переодягаючись та й заснути. І коли я вже була в своїй кімнаті та скидала Матвієву кофту, то він, якраз з'явився на порозі.

– Ліє, це ще не кінець. Через п'ять хвилин йди в вітальню. – трохи втомлено сказав хлопець і тут же зник за дверима.

Я важко зітхнула адже вже думала прийняти душ. Але тут схоже завились, якісь справи. Я швидко скинула з себе цю кляту тонку сукню. Весь день мені було в ній настільки сильно холодно, що я не здивуюсь якщо завтра вже буду лежати в ліжку з температурою. Одягла вільну білу футболку та спортивні чорні штани. Чорний з білим це була класика в одязі. Потім по сходах спустилася на перший поверх у вітальню. Матвій вже чекав там, шукаючи щось в телефоні.

– Так, що сталось, Матвію? – запитала я, коли вже стояла й спиралась на одну зі стін схрестивши руки на грудях.

– А ти виглядаєш більш вільно. – сказав Матвій глянувши на мене з легкою посмішкою, яку одразу закрив за своєю холодною гримасою. 

– Я тебе не зрозуміла. – я здивовано подивилась на нього та підняла брову.

– Я маю на увазі, що вже не така закрита, як була ще вчора. Не лякаєшся мене. Спокійно говориш. 

– Ну ти ж сам сказав, щоб я тебе не боялась. І також, якщо потрібно було то могла спокійно запитати. – відповіла я. 

– На наступний день вже будеш готувати мені сніданок? Чи ми вже включили режим "звичайна людина"? – пожартував Матвій.

– Відкладай свої жарти в сторону. Ти так і не відповів мені. Навіщо ти мене покликав?

– Щоб потренуватись. Бал за декілька днів, а я щось не впевнений, що ти знаєш як танцювати на балу. – Матвій важко зітхнув. – Тому тобі доведеться вчитися.

– Гаразд, але це не може зачекати до завтра? – з надією сказала я.

– Не може. Чим швидше почнемо тим краще. Так, що ми починаємо прямо зараз.

Матвій ввімкнув повільну музику та потягнув мене на центр вітальні. Він показав, де потрібно тримати руки і що робити. Я старалась все правильно повторювати. Поклала свою руку в його, а іншу йому на пояс. Та під музику почала кружляти з ним по кімнаті. За цей час встигла декілька разів наступити йому на ногу.

– Вибач. – знову сказала я коли наступила хлопцеві на ногу ще раз. 

Ми танцювали дві години. Я досі не могла добре вивчити танець.

– Стань мені на ноги. – сказав Матвій коли ми вже робили випад.

– Що? Стати тобі на ноги? – здивовано перепитала я. – Матвій, але ж тобі буде боляче.

– Лія, ти зараз на каблуках чи взутті? – запитав він мене.

– Ні. – відповіла я.

– Ну от! Живий буду! 

Я невпевнено стала йому на ноги. Матвій наче й нічого не відчув але я побачила, як йому було трохи все ж боляче. І він почав танцювати наче за нас двох. Мені стало трохи ніяково, але хлопцю було на це всеодно. Пройшло, ще декілька годин і ми обоє вже безсиллі сіли. Хоча я б сказала впали на диван. Я відчувала, як мої ноги гудуть від втоми. Але все ж важко встала з дивана та направилась на кухню. 

– Ти куди? – запитав Матвій коли вже також вставав. 

– Піду, щось приготую на вечерю. – відповіла я коли вже шукала, щось в холодильнику. 

– Я ж казав, що ти не рабиня, щоб постійно готувати мені їжу. Я і сам можу. 

– Матвій, ти виглядаєш як мала дитина. Я буду готувати, як нормальна людина. Так тобі підійде? – зітхнувши я вже нарізала хліб для грінок. 

– Гаразд, тоді будемо готувати по черзі. Не люблю відчувати провину навіть на, щось маленьке. – сказав Матвій і вже також підходив допомагати. 

Матвій готував каву на плиті, поки я смажила тости з яєчнею. Потім він допоміг мені нарізати помідори та огірки. І вже за декілька хвилин корисний та водночас смачний сніданок стояв на столі. А Матвій, як завжди включив свою емоцію. Мені на всіх байдуже, я сам. І з спокійним та водночас холодним поглядом інколи дивився на мене. Що у нього за настрій, як погода? Зранку створий, в обід веселився та сміявся трохи, а зараз знову на вигляд, як камінь.

Після вечері я пішла до себе в кімнату. Адже тепер точно була готова впасти прямо тут. Швидко переодягнулася в піжаму. Яка складалась з кофти та штанів із шовку рожевого кольору. А по всій піжамі були пришиті в різних місцях чорні маленькі бантики. Виглядало дуже класно та стильно, проте мені було на це начхати. Я вже просто хотіла заснути. Вирішила, що прийму душ завтра вранці. Лягла в м'яку постіль ліжка та зразу провалилась в спокійний сон.