Розділ 9

Я мовчки йшла за Матвієм. Він все ж тримав ланцюг в руці але не так, як інші. Обережно, без натиску, просто тримав. А я йшла позаду за ним в невідомий напрямок. Дощ лив дуже сильно пройшЯ мовчки йшла за Матвієм. Він все ж тримав ланцюг в руці але не так, як інші. Обережно, без натиску, просто тримав. А я йшла позаду за ним в невідомий напрямок. Дощ лив дуже сильно пройшла лише хвилЯ мовчки йшла за Матвієм. Він все ж тримав ланцюг в руці але не так, як інші. Обережно, без натиску, просто тримав. А я йшла позаду за ним в невідомий напрямок. Дощ лив дуже сильно пройшЯ мовчки йшла за Матвієм. Він все ж тримав ланцюг в руці але не так, як інші. Обережно, без натиску, просто тримав. А я йшла позаду за ним в невідомий напрямок. Дощ лив дуже сильно пройшла лише хвилина, як я вже стала вся мокра. Моя тонка сукня в раз почала прибирати до мого тіла, а волосся вже було також мокре і прилипло до спини. Матвій розвернувся та поглянув на мене.

ина, як я вже стала вся мокра. Моя тонка сукня в раз почала прибирати до мого тіла, а волосся вже було також мокре і прилипло до спини. Матвій розвернувся та поглянув на мене.

ла лише хвилина, як я вже стала вся мокра. Моя тонка сукня в раз почала прибирати до мого тіла, а волосся вже було також мокре і прилипло до спини. Матвій розвернувся та поглянув на мене.

– Тобі холодно? – запитав він без суворості.

Я лише кивнула головою та обійняла себе руками. Наче це могло допомогти мені зігрітися. Матвій підійшов ближче до мене та накинув на мої плечі свій піджак. Я трохи здивувалась та сильно напружилась але йому було байдуже на це. І Матвій пішов далі. Тепло його піджака допомогло мені трохи зігрітися, а запах був той самий, як і він. Виноград, м'ята, дорогі парфуми та невловимий запах, якогось затишку. Хлопець встиг також намокнути без піджака через це я могла бачити його рельєфний торс, який був ідеальним. Ми дійшли до машини, яка стояла на узбіччі дороги. Це був чорний "BMW". Матвій відкрив мені двері спереду. Потім сам обійшов машину та сів за кермо. Хлопець вже хотів завести машину, як тут поклав свою долоню на чоло наче, щось забув.

– Чорт, точно! – пробурмотів Матвій.

Він потягнувся до мене взяв мою руку та швидко скинув браслет з ланцюжком. Я була шокована від його дій, але він навіть не звернув уваги на це. Та скинув, ще й нашийника з моєї шиї. Він звісно мені не тиснув але я відчула ледь вловиму свободу. І навіть дихати, якось стало легше. Матвій трохи потримав в руках нашийник та браслет, а потім поклав в бардачок. Він завів двигун і машина зрушила з місця. Цілу дорогу ми мовчали. Матвій дивився на дорогу, а я притулилась до лобового скла дивлячись на краєвиди, які змінювались та рухалися. Наче ми стоїмо на місці, а вони рухаються самі по собі. 

За деякий час Матвій зупинився коло великого будинку. Ландшафтний дизайн був неперевершеним. Невеликий газон, бетонна доріжка для автомобіля та, ще на вхід у будинок. Сам будинок виконаний в сучасному стилі. Сірі та білі кольори, балкон на другому поверсі, невеличка тераса, а доріжки коло дому були викладені великим гладким камінням. Все виглядало, як з якогось сучасного фільму. Матвій відчинив мені двері та подав руку. А потім ми мовчки пішли в дім. Там також було дуже красиво. Світлий дизайн приміщення зроблений в сірих, білих та в деяких місцях чорних кольорів. Хлопець кинув ключі на маленький столик в прихожий. А коли він пішов в вітальню я пішла за ним. 

– Так-с, Лія, ти тут нічого не бійся. – почав Матвій коли сів на диван. А я стояла і слухала його. – Я покажу тобі твою кімнату, і принесу тобі одяг. Поки, що дам свій, а завтра поїдемо і купимо тобі нормальний одяг. А не цей. – він показав на мокру тонку сукню, у якій я була. – Якщо це взагалі можна назвати одягом. 

Я знову лише кивнула головою. Говорити мені ж зовсім не хотілось. Матвій мене зрозумів та пішов на другий поверх по сходах. Я пішла за ним, і через деякий час ми зупинилися біля однієї з кімнат. 

– Це буде твоя кімната. – спокійно сказав Матвій та відкрив двері. – Тут все, що тобі треба. Якщо, щось не подобається не бійся казати. Я не з тих людей, які збираються з тобою спати лише, щоб задовольнити себе. Тому, ще раз кажу не бійся мені, щось сказати. – спокійно сказав хлопець.

– Добре. – тихо вимовила я. Мені стало легше від його слів але все ж я, ще досі боялась.

– От, і чудово. Якщо, що ванна кімната з лівої сторони. – він показав в коридор де через дві двері була ванна. 

Потім Матвій вийшов та пішов в свою кімнату, яка знаходилася навпроти моєї. Я обережно присіла на ліжко, яке було дуже м'яке та приємне на дотик. Далі все ж в рішила піти в ванну та очиститись від усього. Пішла туди куди Матвій і показав. Зайшла, там було просторо та затишно. Біла кераміка ванна, і душова. Вирішила все ж таки прийняти душ. Скинула одяг включила гарячий струмінь води, адже любима приймати душ саме в такій воді. Все йшло ідеально поки не почулося, як двері відкрились. 

– ЩО ЗА?! – встиг промовити Матвій, а потім швидко розвернувся. 

Я відчула великий сором. Мої щоки загорілися. Звісно прикриватись вже не було сенсу.

– Я... Не... – він хотів, щось промовити але слова не складалися. – Я залишу одяг тут. – нарешті зумів вимовити Матвій. 

Він поклав одяг на столик та швидко вийшов з ванни. А я відчувала себе так начебто я в усьому винна. Адже усе майже так, і було. Бо я ж забула закрити ванну, і зразу пішла в душ навіть нічого не сказавши. Коли швидко вийшла з душу то одягнулась так наче зараз він знову міг зайти. Його одяг звісно був на мене великуватий. Біла футболка була нижче стегон, а чорні штани ледь не спадали. Добре, що він приніс ремінець і я хоч, якось змогла їх нормально одягнути, щоб не сталось неприємності. Вирішила після душу піти на кухню, яка була на першому поверсі. Матвій вже був там, і сидів за столом тримаючи в руках чашку кави, а навпроти нього також стояла ще одна чашка. Він наче знав, що я піду на кухню.

– Ти мене вибач за це. – сказав Матвій коли помітив мене та почесав потилицю. – Я не хотів, чесно! Просто ванна була відкрита, і я подумав, що ти ще не зайшла та й. – він не закінчив, а зразу вирішив поміняти тему. – Одяг не великий на тебе?