РОЗДІЛ 9

Анжеліка направду не розуміла, чому Ната так боїться Максима і не дає йому відсіч. Ну не вб’є ж він її! Але іноді є речі, котрі зрозуміти важко. Можна тільки прийняти. Допомігши подрузі відчистити одяг вона спробувала її трохи розрадити і відправила у автівці Рустема на роботу. Її зовсім не хвилювало, що він не надто хоче їхати в час пік через центр міста по слизьких вулицях.

Дочекавшись закінчення супер важливої зустрічі свого нареченого Ліка пішла аби продовжити незакінчену розмову. Він же зовсім був не налаштований ні конструктивний діалог ні на істерику.

-        Ти хочеш серйозно посваритися? – він нарешті підняв голову від паперів після десятихвилинного монологу Ліки про те, який він черствий і бездушний.

-        Ні, я хочу з тобою поговорити. Але я не можу до тебе навіть докричатися! Ти наче на іншому континенті у своєму світі, де тобі ніхто не потрібен!

Він жодним чином не відреагував на слова нареченої, зате вмить підняв телефон, що завібрував.

-        Ну ні, на цей раз ти мене вислухаєш! – закричала дівчина і вирвала з його рук гаджет.

-        Постав на місце. – він промовив тихо проте таким тоном що у дівчини поповзли мурашки.

-        А от зараз ми і подивимося з ким ти постійно переписуєшся. І через кого мене не бачиш.

Вона підняла айфон і прочитала повідомлення.

ВІКА 3+ «Привіт Масіку. Я в місті. Може розважимося?»

Ліку наче хтось окропом облив.  Вона кинула телефон Максу і розвернувшись пішла геть. Він важко зітхнув і взявши гаджет відписав.

«Субота, 21.00 у мене»

Чи гризла його совість? Навряд. Він вважав, що до одруження можна. Тим паче, разовий секс який для нього нічого не означав. Для хлопця важливішим була зрада душі, почуттів. А якщо їх нема, то і зради немає…

-        Ніна! – натиснув кнопку на селекторі. – Замов великий букет блідо-рожевих троянд.

Ната сиділа на своєму улюбленому широкому м'якому дивані з великою чашкою кави три в одному і ноутбуком на колінах. Цифри вже розбігалися перед очима, тому вона періодично вмикала фільм аби перезавантажити мізки. Характерний звук сповіщення змусив її відкласти всі справи.

АВІАТОР «Чому ти не відповідаєш на мої повідомлення?»

Секунду подумавши, її пальчики запурхали над клавіатурою.

ЛІЛЕЯ «Ну ти ж на мої не відповідаєш»

АВІАТОР «Для тебе це так важливо. Ми ж не робимо нічого аморального, просто спілкуємося.»

ЛІЛЕЯ «Я не хочу бути причиною чиїхось підозр, сліз, розчарування»

АВІАТОР «Не будеш. Я не одружений. Віриш?»

ЛІЛЕЯ «Ти хочеш зіграти у Вірю/Не вірю?Гаразд, я ризикну. Вірю.»

АВІАТОР «Я тобі і так вірю. Чомусь… що ти робиш?»

ЛІЛЕЯ «Збиралася додивитися Титанік»

АВІАТОР «Жахливий аморальний сон рябої кобили… мені здавалося, що ти надто розумна для таких фільмів.»

ЛІЛЕЯ «Що? Це один з найромантичніших фільмів у світовому кінематографі!»

АВІАТОР «Не знаю, які істини сповідували автори, коли його створювали. Головна героїня абсолютно відірвана від реального світу егоїстка, яка не те, що не поважає чоловіка, який поруч із нею, а ще й принижує його серед поважного товариства, де подібного не прощають. Він постійно терпить її вибрики і переводить все у жарт, захищає, забезпечує та любить. Якщо ж їй він був настільки противний, то вона могла б сказати це прямо і розірвати заручини. Натомість  скаче в ліжко до хлопця, якого знає один день і заявляє про якесь кохання. Тільки, якщо б він не помер в кінці, то скільки б вони з ним прожила? Тиждень-два? Поки би добре не зголодніла. Адже насправді він безвідповідальний гравець, який не хоче ні працювати, ні розвивати свій талант, а просто пропалює кожен день називаючи це свободою. Хоча сам заздрить багатіям і навіть намагається ним при творитися. І як підсумок: жодних моральних принципів, цінностей чи чесності. Голий разовий секс.  І підтвердження, що гроші можуть багато.»

Читаючи довге повідомлення дівчина раз у раз поривалася щось написати, заперечити та чим ближче підходила до закінчення, тим все слабшим ставав запал. Тепер вона подивилася на героя Леонардо ді Капріо зовсім іншими очима та й на історію в цілому.

ЛІЛЕЯ «Окей. Тоді що ти пропонуєш?»

АВІАТОР «Бачу, ти усвідомила, як нашою свідомістю намагаються маніпулювати кінокомпанії. Що ж… аби розвантажити мізки пропоную разом подивитися ТАКСІ.»

ЛІЛЕЯ «Разом?»

Вона раптом налякалася того, що зараз він запропонує зустрітися.

АВІАТОР «Так. вимкнемо світло, уявимо, що ми в кіно і походу будемо обговорювати сюжетні лінії. Мені б хотілося почути твою думку про головного героя»

ЛІЛЕЯ «Ти щойно запросив мене на онлайн побачення?»

У ній зараз прокинулося кокетство та грайливість.

АВІАТОР «А ти впевнена, що готова до побачення зі мною?»

ЇЇ щоки вмить спалахнули жаром, а по спині пронеслися мурашки. Здалося, що навіть повітря в кімнаті стало душним та густішим. Дівчина відверто здивувалася своєму стану, адже давно не відчувала подібного. При чому від кількох простих слів, що не несуть жодного сакрального змісту. Чи все таки він хотів на щось натякнути?

Побігши на кухню Ната випила горнятко холодної води кілька разів глибоко вдихнула і відписала.

ЛІЛЕЯ «Я готова дивитися з тобою фільм.»

У темноті та з телефонами в руках створювалася ілюзія, що вони направду зовсім близько. На останньому ряді пустого кінотеатру, де можна було критикувати стрічку, голосно сміятися і сперечатися до посиніння. Вони майже торкалися один одного. Майже. Через віртуальну клавіатуру. І це було так незвично, таємничо, хвилююче… Коли торкаються серця, тіла… не так уже і важливі.