РОЗДІЛ 6

Завороти долі іноді такі круті і несподівані, що якщо ти не пристебнутий, можеш добряче вгрітися головою об дверцята. І це не завжди приведе тебе до тями.

Ната переступила поріг рідної квартири, вдихаючи запах свободи і притискаючи до себе гроші. Їй досі не вірилося, що фінансові проблеми вирішилися отак, в одну мить.  При чому подякувати треба Висоцькому…. Дівчина аж хрюкнула чи то від сміху чи подиву. Якби не його витівка, то вона б не отримала і оплачувану роботу і чудового приятеля. Ні, своїх п'ять хвилин ганьби, Ната таки пережила, зате все обернулося на її користь. І якби Максим знав, то зкришив би всі зуби від досади. Хоча… те що він зробив, більше говорить про його гнилий внутрішній світ, ніж про неї.

Перебуваючи в піднесеному дусі, Кропивницька пішла молитися, як вчила бабуся. За все треба дякувати Богу, адже він завжди про нас турбується. Головне не здатися і витерпіти до кінця, тоді отримаєш нагороду. От вчора їй здавалося, що настав кінець світу, а зараз…

Поприбиравши і приготувавши одяг до завтрашнього робочого дня вона таки змогла розслабитися у гарячій ванні. Попиваючи з вишуканого келиха малиновий компот, на вино у неї коштів бракувало, а естетики хотілося, дівчина гортала стрічку сайту знайомств. Коли побачила, що її вчорашній кавалер видалив свій профіль лише голосно розсміялася. Господь допустив їй ці ситуації аби вона затямила кілька уроків. Ніколи на всі сто не покладайся на чужу думку, особливо, якщо сама нічого не тямиш. Знайди хоча б три експерти. Один лікар – ще не діагноз. Скромність, простота і природність завжди в моді. Все, що можна вирішити за допомогою грошей – не проблема, а розходи.

Одягнувши улюблену піжаму із слониками Ната вже зручно вмостилася навівши будильник, як раптом телефон сповістив про повідомлення. Здоровий глузд твердив проігнорувати, тим паче звук – характерний сайту знайомств, а їй зранку вставати. Та цікавість переможно пнула його плечем.

АВІАТОР «Торкнутися серця? Серйозно? Кому зараз потрібне чуже серце? Хіба що кардіологу або слюнявому романтику, який до сорока сидить під маминою спідницею. Світом править пристрасть і гроші».

Дівчина отетеріла від подібної заяви. Ці псевдоексперти і знавці життя дістали її  до живих печінок. Навіть місяць прикрив своє повне обличчя чорним гіллям, бачачи як вона в правдивому обуренні набирає відповідь.

ЛІЛЕЯ «Одна з наймерзенніших рис – обесцінити те, до чого не можеш дотягнутися, або на що не здатен».

Надто сильно поклала гаджет на тумбочку, так що той аж скривився та промовчав. Хвилини зо дві.

АВІАТОР «А тебе зачепило. Ну нічого правда завжди коле в очі. Зате потім звільняє від упереджень і непотрібних очікувань».

Сон, як корова язиком злизала. Дівчина сіла у ліжку не розуміючи хто це і чого від неї хоче. Черговий закомплексований токсичний невдаха, що бажає виплеснути свій гнів? Чи це просто такий оригінальний підкат? Ну ні. На побачення вона більше не піде. А от поставити цього хама на місце зобов’язана.

ЛІЛЕЯ «І давно ми на «ти», правдоруб?

Поки він набирав відповідь дівчина зайшла на сторінку цього неотесаного льотчика. Чи хто він там. Інформації мінімум: 29 років, зовнішність – спортивна, уподобання – подорожі, місто… А на аватарці аквамариновий океан, що плавно переходив у небесну блакить, в далені якої ледь виднівся серфінгіст.  У неї навіть не було сумнівів, що це просто стокове фото з просторів інтернету.

АВІАТОР «Тут ми ніхто. Нікому нічим не зобов’язані. І можемо не слідувати встановленим правилам. Чи тебе не приваблює свобода?

Дівчина взяла з комоду окуляри і двічі перечитала повідомлення.

ЛІЛЕЯ «Свобода також має кордони. Переступи його… і ти в рабстві.»

АВІАТОР «А ти не малюй межі і нам не доведеться їх переступати. Хіба тобі не хочеться хоч іноді побути собою: без імен, без упереджень, без масок?»

Як йому вдається писати так легко ніби вони сто років знайомі? Або ніколи не зустрінуться… Може в цьому і вся справа? В неї забагато непотрібних блоків.

ЛІЛЕЯ «А що тобі не дозволяє жити спокійно без маски?»

АВІАТОР «Те що й тобі. Відповідальність. Очікування близьких, які лежать на плечах непосильним вантажем. Страх… зупинитися і відстати від вагона».

ЛІЛЕЯ «Бажання відповідати стандартам суспільства, перегони, які ніколи не закінчуються…»

Вона продовжила його думку, розуміючи, що на такі глибокі теми ніколи ні з ким не розмовляла.

АВІАТОР «Дозволити собі бути собою можуть або закінчені пофігісти або дуже багаті  люди.»

Його темний настрій наче передався їй і стало зрозуміле одне:

ЛІЛЕЯ «У тебе, напевне, був дуже важкий день. Спробуй глибоко вдихнути і повільно видихнути».

АВІАТОР «Отак просто? І всі проблеми розвіються наче дим?»

ЛІЛЕЯ «Проблеми нікуди не дінуться. Просто мозок ковтне кисню, нервова система заспокоїться і буде легше шукати вихід. Це наче коли ти в лабіринті, високо підстрибнути аби побачити картину згори.»

АВІАТОР «Є лабіринти у яких немає виходу. Ти можеш вийти лише там де зайшов. Тільки це означатиме, що ти нікуди не просунувся. Дарма лише витратив час та сили».

ЛІЛЕЯ «Іноді вибір продиктований обставинами… але це все одно наш вибір. Або погоджуйся або продовжуй шукати».

АВІАТОР «А що б зробила дівчина із ніжним ніком та сталевим світобаченням?

ЛІЛЕЯ «Ти зі мною заграєш?»

АВІАТОР «Я ще не вирішив? А що… я тебе зацікавив?»

ЛІЛЕЯ «Мене цікавить лише те, як видалити свої дані з цього сайту. Він не приніс мені нічого окрім розчарування».