6 розділ

Знизавши плечима я продовжила снідати гадаючи чому він взагалі вирішив заговорити зі мною. Хоча загалом мене б не повинно було це дивувати бо він все ж таки мій чоловік. Я почувалася нормально загалом. Майже. Бо відчуття болю від зради батьків все ще було присутнє. Я взагалі думала щоб записатися до якогось психолога. Але ж шлюб не те що б не законний, але не за любов'ю. От бляха. А як психологу це пояснити?.. 
В таких роздумах я сиділа доволі довго перш ніж не усвідомила що батьки залишили мене без грошей повністю покладаючись на чоловіка. Та боже, мені що доведеться просити в нього гроші? Ще тільки фінансової залежності не вистачало...сподіваюсь що батьки будуть продовжувати платити за навчання...але яке там якщо вони збанкрутіли? Господи тільки не кажіть що мене через це виженуть з університету......
Набравшись сміливості я взяла в руки телефон і подзвонила Алексу. Гудки тривали кілька секунд перш ніж я не почула серйозне:
- Слухаю. Хто це?
Він що не має мого номера? От гівнюк! Кхм..
- Це я, Софі.
- А..щось сталося? 
Чоло вкрилося холодним потом і руки моментально почали тремтіти. Ну дякую тривожність. Дуже вчасно. 
- Так. Ну тобто ні але... - я затнулася намагаючись контролювати свій голос.
- М? - голос звучав суворо і трохи втомлено.
- вибач що турбую тебе але...батьки залишили мене без грошей. Напевно сподівались що ти мене забезпечиш..і..мені потрібні гроші..на психолога..
- На психолога? - в голосі почулися нотки здивування.
- Так. На психолога. - нарешті я змогла врегулювати свій голос.
- Ти в порядку? - спантеличення в його голосі зараз звучало разом з ноткою хвилювання. 
- Не зовсім. Цей шлюб і все це...важко дається. 
На тому кінці почулося тихе зітхання, але воно було не засуджуючим. Швидше співчутливим. 
- Добре. Ти вже знайшла психолога?
- Ще ні..
- Окей. Я дам тобі контакти декількох знайомих спеціалістів. Можеш скористатися цим а можеш і сама пошукати. І так, дай мені будь ласка номер твоєї картки...- кілька секунд він мовчав а потім вже тихіше додав - чи може краще я тобі дам номер і код карти щоб тобі не доводилося щоразу в мене просити. Гаразд?
Мої очі розширились але я відчула полегшення.
- Так, звісно, дуже тобі дякую. Обіцяю що не буду витрачати багато...тільки на необхідне.
- Софі. Ти моя дружина. В мене чорна картка що означає ти можеш витрачати гроші в будь якій кількості. І я тобі її даю. Ні в чому собі не відмовляй. 
Моя щелепа впала на землю. Реально. Мій шок описати більш вдало не вийде.Абсолютно. Я певно надто довго мовчала бо Алекс запитав:
- Ти ще тут?
- Т..так я просто..в шоці....
- Розумію. Я не настільки монстр як здається Софі, і було б непогано якби ти це розуміла. Вибач, але зараз я мушу йти. Зараз скину тобі все що потрібно. Не соромся дзвонити мені якщо ще щось потрібно. 
- Г..гаразд. Дякую тобі, Алексе. 
Я буквально шкірою відчула як він посміхнувся.
- Будь ласка, Софі.
Дзвінок завершився а я ще сиділа дивлячись в екран. Це було так дивно і так несподівано що я не могла вкласти собі це в голові. Буквально за хвилину мені прийшло повідомлення з номерами телефонів і паролем на номером карти. Я зітхнула і посміхнувшись пішла шукати інформацію про цих психологів аби визначитися з вибором.