Народження

Сьогодні великий бал. Еліза дуже переживала, тому що буде виступати в перше перед такими заможними людьми. Вона з дитинства займалася танцями, якщо точніше то з 5 років. Танці були для неї все. Всю біль, ненависть, розчарування вона передавала в танці. І звичайно за ці 13 років танців вона не боялася ні сцени, ні глядачів. Але було те що вона боялася найбільше — танцювати перед її батьками... Еліза була сирота. Її віддали в дитячий будинок ще в 6 років. Її батьки не дивлячись на те яка талановита була Еліза, віддали її без ніяких почуттів в дет будинок. І цим зробили велику рану на її серці. Її мати Мар'яна Вілер була піаністкою, вона теж виступила на великій сцені була відомою на весь світ своєю ніжністю у виконанні пісень. Але її мати за всі роки своєї роботи написала лише одну пісню, на французькій. Ця пісня називається Est-ce Que Tu M'aimes. Її кар'єра справді була дуже успішна, поки вона не завагітніла Елізою... Вся її аудиторія хотіла щоб був хлопчик , щоб були виступи з ним. Тай самі батьки хотіли хлопчика. І Мар'яна вже уявляла як вона з своїм сином, разом, на великій сцені, її уявленням не було меж. На наступний день їй потрібно йти  в лікарню на УЗД. Мар'яна зовсім не боялася, вона була настільки упевнена, що буде хлопчик що навіть одяг купила для нього, ліжечко і багато чого іншого. Але все одно кожний вечір молилася за його здоров'я. На наступний день вона пішла разом з своїм чоловіком  Беном Вілером, який був її менеджером, в лікарню. Вони були дуже схвильовані і водночас щасливі, поки не сказав лікар що буде дівчинка... В кімнаті опанувала глибоко тиша. Наче час зупинився. Усмішка з обличчя батьків зникла... Жінка схопилася за серце... 

— Лишенько, ви точно не помилилися лікарю?

Лікар їй відповідає:

— Ні, я все точно і правильно сказав. Вітаю !

Жінка подивилася на чоловіка, а він аж по бліднів.Чоловік вийшов з кімнати і стукнув дверима. 

Вони прийшли вже додому і сіли на кухні. Почали розмовляти.

— Мар'яно, що нам тепер робити? Ну як? Ну як так сталося що в нас не син? Ми ж так надіялися, і та жінка нам сказала.

(Раніше вони бачили жінку-ворожку яка їм сказала що буде син)

— Ой..., не знаю Бен, я така розчарована, що навіть собі не уявляєш...

— Та не побачив я сильно по твоєму обличчі, що ти була тоді здивона і розчарована. Скажи мені правду ти ж знала так? 

— Що ти таке говориш Бену, я б від тебе нічого не прикривала. Як ти міг таке подумати?

— Я тебе знаю багато років, ти просто хотіла прикрити цю малу, щоб вона народилася. ( З високим тоном скрикнув Бен, і гупнув по столі)

— Чому ти кричиш на мене? Думаєш, мені не важко? Думаєш що я хотіла це дівчисько? Ти хоть замислювався що тепер буде , як люди на це відреагують..? ( по її обличчі почалися текти сльози) 

— Але ти все одно знала, я бачу по твоїх очах. І не плач, не розпускай ці нюні, ти знаєш що я  ненавиджу це.

— Да якби я знала вона б давним-давно вже була б мертва! ( Крикнула Мар'яна і пішла в спальню)

Бен теж присів на стілець із з злістю до пив свою каву. А після вийшов на балкон і закурив сигарету.

Мар'яна в своїй кімнаті розмовляє сама з собою:

— Боже, Мар'яно щось ж сталося? Чому на тебе це все скотилося, чому мені таку біду додому занесло. Чому не цій стерві і вискочці Світлана? Ненавиджу себе... ( Почала повторювати це і бити себе по голові)

Мар'яна поїхала дахом. Вона підбігла до ікони і почали молитися, кланятися так що з її голови почала витікати кров.

— Господь, наш Ісусе будь ласка, зробіть так щоб це все була брехня, будь ласка, я вас прошу будь ласка ( з сльозами на очах і криком який здається чув весь Вільстон, почала благати Мар'яна) 

Прибіг Бен на крик і почав:

— Мар'яно ти що геть дахом поїхала? Що ти робиш? Зупинись негайно! 

Але Мар'яна не зупинялася, вона благала, благала так що з її носа пішла кров. Вона так страждає тільки щоб в неї не родилась дівчинка. 

                                                                              ЧЕРЕЗ 4 МІСЯЦІ 

Бен сидить біля палати Мар'яни, звідти чути крики. І ось Бен чує дитячий плач. 

В палаті акушер звертається до Мар'яни:

— Мар'яно, ось ваша прекрасна принцеса, тримайте.

— Забери, забери і навіть не показуй. ( Мар'яна почала гірко плакати) 

В палату забіг Бен і мовить до акушера.

— Заберіть її будь ласка, я з її заспокою. Дякую 

Всі лікарі вийшли з палати, і Мар'яна і Бен залишилися самі.

— Ти зовсім здуріла? Ти забулася хто ти? Навіщо ти так при людях сказала?

— Бен, я не можу, я не зможу пережити це все. Давай її кудись відвезем, чи десь закопаємо? Га?

— Мар'яно ти зовсім здуріла чи що?  Як ти можеш таке говорити?

Мар'яна лягла від розпачу і просто почала плакати

А Бен мовить їй:

— Дивись, давай так, діти до 5 років не зрозумілі. Їх не можна зрозуміти хлопчик це чи дівчинка. І ми з дівчинки зробимо хлопця. 

Мар'яна перестала лити сльози і сказала :

— А далі як? Що будемо робити? 

— А далі вже щось придумаємо

Ну так і почалася історія Елізи, але чому Еліза? До п'яти років Елізу звали Еміль. До п'яти років Еліза ходила як хлопчик, одягалася, робила все те що й хлопці. Щей врода в неї була така що й справді не відразу зрозумієш що це хлопчик чи дівчина. Батьки їй пояснили що вона хлопчик і все. Але в Елізи було багато запитань до батьків. Які на жаль вона не могла озвучити їм. Це страшно... Дитинство Елізи були дуже важким. Їй збривали волосся до лисини, постійно змушували робити те що їй зовсім не подобалося. Однолітки постійно її дражнили за те що вона виглядає дуже слабкою, як для хлопчика. Хоть вона й була дівчинкою, вона не могла дати себе в образу, але й сказати нічого не могла. За її помилки батьки не давали їй їсти, постійно кричали і били батьковим ремнем.

 Через те що Елізу постійно дражнили, у неї не було друзів, окрім сусідки Міки. Міка була старша за Елізу всього лише на рік, але по при це вони стали найкращими друзями. І вони стали настільки близькими, що Еліза розповіла їй свій секрет. Але на здивування Елізи, Міка зовсім не була здивована, навіть сказала: