В ритмі прощання
1.4. В інтегралі часу
В інтегралі часу загубились ми...
Десь внизу, під сонячними променями,
Люди сяють на сірому тлі:
Великі й малі, добрі й злі,
Загублені й знайдені.
За маятник тримаються,
Міцно держачись.
Хтось легкий - як хмарка,
А хтось тягне на низ.
Хтось - ефектно з'їжджає,
Хтось тікає від криз.
Хтось в лісі хліб випікає,
А хтось назбирує хмиз.
Хтось міцно прутики зв'язує,
Щоб їх бобер перегриз.
Когось нудить від міста,
Комусь немає де сісти,
Хтось збиває коліна
Й жде, коли пожаліють.
Когось переїжджають танкісти...
Хтось кричить, надриваючи зв'язки.
У цьому дивному світі людей
Ніколи не буде - казки
#719 в Різне
#77 в Поезія
#400 в Фантастика
#57 в Антиутопія
Відредаговано: 24.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
