В ритмі прощання
1.2. Я так хочу показать тобі море
Я так хочу показать тобі море -
Таке безкрайнє, бурхливе, суворе
І темне, як твоє життя (точніше - його тяжка доля).
Ти несеш на собі той тягар,
Коли піт - водоспадом по скронях,
Коли тиск не спада, і рука
З кожним роком все ближче до долу...
Чи було в тебе колись відчуття,
Що не йдеш в хату, а вернеш додому?
Відчуття, що прямої - нема,
І все з точністю кружляє по колу?
А я б хотіла тобі дань віддать
За те людське, що в мені зростила.
За те, що вчила крик відрізнять
Від свавільних речитативів.
І до небес вже рукою подать,
Та я прошу: пам'ятайся землею!
Дай збудувати для тебе фортецю
На цьому мовчазному Помпеї.
Заговори з ним мовою моєї душі,
Та ніколи не цурайся своєї
(вірш присвячений моїй прабабусі Орисі, яка пережила занадто багато жаху, але залишилась прекрасною людиною яка любила мене попри все)
#719 в Різне
#77 в Поезія
#400 в Фантастика
#57 в Антиутопія
Відредаговано: 24.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
