Розділ 26

Наші погляди зустрілись,в кожних читався страх.

— Так, Юлю, я зараз вийду, — вигукнув Діма і приклав до мого рота вказівний палець. — Добре, коханий, не затримуйся, будь ласка.

В ту мить її кроки чулися все далі, а потім взагалі затихли. Ми знову залишилися вдвох у цій глухій тиші. Діма перевів погляд на мене, повільно відступаючи.

— Чому ти з Кирилом? Ти справді кохаєш його?

Його запитання взбісило мене, в душі палає вогонь. Я підійшла до нього та наче відрізала в його очах усі надії, які читалися там, хоча мої очі були наповнені тим самим.

— Бо я кохаю його. Найкраще, що ти можеш зараз зробити, — це залишити мене в спокої. Не забувай, і у тебе є дружина. Разом нам неможливо бути.

Він очима роздивляється моє обличчя, старався розгледіти в моїх смарагдових очах ті почуття, які я мала до нього ще на початку нашої історії.

— Я не вірю, що ти так швидко забула мене, Віко. Ти зійшлася з Кирилом тільки заради того, щоб забути мене, мій погляд, моє лице. Однак тобі не вдасться забути те, що між нами було.

Я відводжу погляд від чоловіка і, неначе дракон, випускаю пар із ніздрів. Як би я не заперечувала, він був правий. Нас з Кирилом не зовсім можна назвати закоханою парою. Я взагалі не знала, що Діма — його брат, і боюся, що тепер, стоячи тут з ним, почуття знову розгорнуться.

Я наближаюся до його вуха та спокійно промовляю:— Повертайся до своєї дружини, а нас залиш у минулому.

Відхиляюся від хлопця та виходжу з вбиральні.

Діма

Байдужі слова Віки кололи моє серце раз за разом. Коли я побачив її сьогодні, мої почуття розгорілися ще більше. Вона вже не була тією наївною дівчинкою, якою можна було маніпулювати — вона виросла. І такою подобається мені ще більше. Однак, коли дізнався, що вона з моїм братом, злість і ревність огорнули моє тіло. Його поцілунки на її щоках викликали у мене гарячий вулкан, тому я стискав кулаки, не показуючи емоцій на обличчі. Не дозволю Кирилу забрати у мене Віку — ні за що. 

Виходжу з вбиральні, повертаючись до усіх, бачу Кирила. Віка огортає його руку, мої губи стислись, а дихати стало важко від гніву, який накопичувався у моїх грудях. Не можу бачити, як моя жінка любується геть з іншим.

Мою емоцію зупинила Юля. Вона підійшла до мене і сплела наші пальці на руках. Я перекинув погляд на неї.

— Дімо, після виставки ми усі поїдемо до ресторану — відсвяткувати цей важливий день у моєму житті і для нас усіх.

Вона притискається до мене. Повертаюся поглядом до Віки — вона все ще розглядає картини з захопленням, не помічаючи всю глибину моїх почуттів до неї. Не хочу все життя дивитися на те, як вона обіймається з Кирилом. Я вірю, що в її душі ще не згасло місце для мене. Після виставки ми усі поїхали до ресторану. Батько був мовчазний, все тримав у собі. Мабуть, він був злий, що знову на його шляху з’явилася Віка. Проте в її сторону він більше не посміє нічого сказати і принизити. На його б місці мені було б соромно зганьбити дівчину перед двома синами і впливовою невісткою. Тим паче Кирило йому не син, і він не має права нічого сказати за Віку. 

У ресторані я сів поруч з Юлею, а на іншій стороні мені пощастило сидіти поруч з Вікою, яка звертала увагу тільки на Кирила — і це дратувало мене.

Непомітно кидаю маленькі погляди на неї. Нажаль, Юля це помічає. — Дімо, чому ти постійно повертаєш погляд в іншу сторону? Що там такого цікавого?

Я озирнувся на неї та змахнув усе на випадковість. — Та не звертай уваги, це я звик так робити. Вона з недовірою відвела свій погляд. 

Сиджу поруч з Вікою, непомітно намагаюсь хоч трошки доторкнутись до неї, відчути тепло її долоні. Їсти зовсім не хочеться.

Раптом батько робить тост, тримаючи в руках бокал вина:— Юля, давай піднімемо цей бокал за твою творчість. Ти велика молодець, що впродовж свого життя малювала такі пейзажі, що заворожують з першого погляду. Ти — найкраща невістка для мого Діми. 

Всі цокаються та посміхаються, лише я був настороженим — не міг не думати про сьогоднішні події.

Раптово з-під столу моїй руці довелося відчути тепло долоні Віки. Я ніжно доторкнувся до неї, поки усі розмовляли. Вона легко здивувалася, її очі спіймали мої. В ту мить можна було розгледіти там залишки нашого кохання. Тримаю її руку, не бажаючи відпускати, поки Кирило про щось розмовляє з батьком. — Нам не можна цього робити, — шепоче вона та відпускає мою руку, по якій пройшов холод. 

Я думав, що коли зустрів Юлю, мої почуття повернуться до неї і вся наша історія з Вікою забудеться. Проте Юля назавжди залишиться чужою для мого серця, щоб вона не робила.

Я бачив, що Віка уникала контакту зі мною, щоб наче навіть випадково не перекинутися зі мною поглядом. Мені було тяжко стриматись. Як би не Кирило — я б забрав її хоч на край світу, зацілував її солодкі губи, притулив до себе так сильно, щоб у неї перехоплювало подих.

Ми сиділи в ресторані майже дві години, а вже ввечері усі роз’їхалися. Вдома я прийняв душ та стомлений сів на ліжко. Юля сіла поруч.

— Як тобі сьогоднішній день? — вона бере мене за руку.

— Дуже насичений. Не знав, що у Кирила з’явилася дівчина. Вона легко посміхнулась:— Так, несподіванка. Але головне, що вони щасливі разом. Вони підходять одне одному, так?

В грудях спалахує вогонь. Не хочу навіть нічого говорити за те, що Віка з ним — це розриває моє серце. — Я стомився, давай відпочинемо, Юлю. 

Раптом вона змінилася, її погляд став напружений, на очах з’явилося хвилювання.

— Коханий, я хочу тобі дещо запропонувати, — додала вона. — Ти не будеш проти, якщо я завагітнію від тебе і ми станемо батьками?

Додавайте книгу до бібліотеки щоб не пропустити продовження. Ваша підтримка дуже важлива для мене ❤️