Розділ 5

Вікторія 

Від почутого мені стає гидко від Артура. Та хто він взагалі такий, щоб вважати мене своєю? Я відступила від нього, насупившись:— Я не твоя, не смій так говорити зі мною, Артуре!Він був невдоволений моєю відповіддю:— Та кому ти така потрібна? Лише мені! Жоден хлопець не буде з тобою…— Що тут відбувається? Ти хто такий?Артур здивувався, однак твердо заявив:— Я її майбутній хлопець. Я Артур! А ти хто такий?У моїх грудях запалала злість. Я не стрималась і дала Артуру міцного ляпаса, що він ледь не впав.— Це ти хто такий, що претендуєш на чужу дівчину, на яку не маєш права? Дай мені спокій! 

Ми з Дімою пішли до машини.— Хто взагалі цей Артур? Що йому від тебе потрібно? — запитав Діма, дивлячись на мене.— Він ніхто мені, просто знайомий, який закоханий у мене, ось і все. Діма завіз мене до мого під’їзду. Ми вийшли з машини. — Дякую тобі за сьогоднішній день, він був неймовірний. Я ніжно поцілувала Діму у щічку і пішла до під’їзду. Вдома я навіть нічого не їла і одразу відключилась. 

Прокидаюся в суботу. Якраз у мене вихідний, і не треба йти до коледжу. Сьогодні я планувала добре погуляти, відірватися на повну. Збираюся та телефоную Алісі, щоб зустрітися з нею.Зібравшись, виходжу на вулицю. Першим, кого бачу, це Артура — він сидів на скамейці. Я хотіла пройти повз нього, проте він зупинив мене:— Віко, я хочу поговорити. Я неохоче повернулась до нього. Він виглядав неохайно: розтріпане волосся, пом’ята кофта, джинси, які йому зовсім не личили. — Чого тобі? — різко вимовила я. — Пробач мені за вчорашнє. Я був не в собі, однак я не хотів нічого поганого. Я просто кохаю тебе. І моє кохання щире.

Він дивився своїми очима прямо в мої. Я стиснула руки, мені було противно чути таке від Артура. Я не хочу, щоб він кохав мене. Однак нічого не зможу зробити з його почуттям до мене. Я нічого не сказала й просто пішла, залишивши його одного. Приходжу до невеликої кафешки, де ми домовилися зустрітися з Алісою. Заходжу й одразу бачу її за першим столиком. Я підійшла та сіла біля неї. — Привіт, чому тебе вчора не було в коледжі? — запитала вона, смакуючи тістечко. — Привіт. Уявляєш, Діма вчора запросив мене покататися на конях, і ми провели час разом. Я розповіла їй усе, що сталося зі мною та Дімою, і побачила в її очах заздрість. Проте після моєї розповіді вона замаскувала свою заздрість,всміхнувшись. Я зробила вигляд, що нічого не помітила, однак у душі з’явилася підозра щодо Аліси.— Круто! А я думала, він дурить тебе, — у її словах звучав легкий сарказм.— І взагалі, ти ж казала, що всі багаті люди — це просто егоїсти. Чому тоді ти дала йому шанс? Я трішки напружилась, але після недовгої тиші все ж промовила:— Так, я дійсно йому не довіряла, але бачу, що він відрізняється від інших. По її виразу обличчя було відчуття, що вона дуже мені заздрить, але намагається це приховати. — Ну, але коли він кине тебе, то тоді згадаєш мої слова, — Аліса зробила ковток кави.

Мені було неприємно чути це від Аліси. Я сподівалася на її підтримку, що вона буде рада моєму щастю. Але, як я бачила в її очах, була лише злість і заздрість. Тому після недовгої розмови між нами я покинула кафешку і пішла на зустріч із Дмитром. 

Він зателефонував мені й сказав, що мене чекає ще один сюрприз. Тому я пішла йому назустріч. Прийшла на місце, і,підійшовши до його машини, побачила, як він усміхнувся й вийшов до мене з квітами.— Привіт! Ну що, готова до нових сюрпризів?— Привіт, звичайно готова. Він простягнув мені букет червоних троянд, які я дуже сильно любила. Я взяла букет, і на моєму обличчі засяяла гарна посмішка. Він усміхнувся та ніжно взяв мене за руку, допоміг сісти в машину. -А куди ми їдемо?-запитала я дивлячись на нього. Він сів за кермо та сказав те, чого я навіть не очікувала:— Їдемо в тату-салон. Хочу зробити деяке татуювання на своїй руці. Але яке саме — це сюрприз. Я сильно здивувалась. Мене огорнула хвиля цікавості: яке ж татуювання зробить Дмитро? Усю дорогу ми їхали,розмовляючи на різні теми, але мене цікавило лише одне.

Ми приїхали до місця, де роблять татуювання, зайшли всередину і попрямували у потрібну кімнату. Там був гарний чоловік, вкритий різними татуюваннями.— Добрий день. Ми з вами домовлялися зробити мені одне татуювання в честь цієї дівчини. Я засоромилась, мої щічки запалали рум’янцем. — Так, ми дійсно домовлялися, — відповів майстер. — Зробимо татуювання в честь вашої дівчини. Цікавість огорнула мене ще більше. Дмитро звернувся до мене:— А тобі, Віко, треба закрити очі. Коли я зроблю татуювання, ти поглянеш і все зрозумієш. 

Дмитро зав’язав мені очі, а сам сів на крісло. Я чула лише звук машини для набивання. Це тривало близько 20 хвилин. Після цього, коли роботу було закінчено, Дмитро розв’язав мені очі, і я поглянула на його праву руку, де по-англійськи було написано: “Вікторія my love”.

Любі мої читачі! 🌸

Оскільки розпочався новий навчальний рік, продовження цієї книги буде виходити у п’ятницю, суботу та неділю. Сподіваюся, ви мене зрозумієте й будете з нетерпінням чекати нових глав. Навіть на вихідних я намагатимусь писати для вас якомога більше. 💖