Глава 3

Я передивлялася записану Артуром «найцікавішу» частину трансляції багато разів. І щось мені не давало спокою. Але поки я ніяк не можу зрозуміти, що саме. На годиннику третя ночі, на столі п’ята філіжанка кави і всюди мої записи стосовно справи. Артурові вдавалося блокувати переважну кількість відео з тим ефіром, поки його не почали нарізати, перейменовувати, додавати скріни до своєї історії в соціальних мережах, але Арчі – таки геній, він якось відстежував та за можливості блокував й те, що з’являлося з нового. Ми пішли на чималий ризик, а тому часу в мене зовсім обмаль. Я не можу його підвести.

Після наради, на якій наш керівник – Васильович (по секрету тільки я його можу так називати) нервував аж настільки сильно, що й нам всі ті нерви передалися, я встигла переговорити зі всіма дівчатами. Загалом, нічого поганого про Лілю не сказала жодна з них. Та й мотивів у них ніяких нема, Віра постійно подорожує, у Стефанії троє дітей, а Карина взагалі до блогерства немає ніякого відношення, вона просто активна глядачка, а на вечірку, де всі вони познайомилися, її також запросила подруга. Проте, нічого цікавого вони мені, на жаль, не розповіли.

За слідами, як і говорив наш експерт-криміналіст, імовірніше вбивця – чоловік. Але з цим глухий кут, бо Ліля дійсно змінювала їх аж занадто часто, як для дівчини. Родичі також ні на що не вказали, за що можна було б схопитися. З її будинку нічого не зникло. Єдине – залишки гравію і схожі сліди від взуття знайшли й в інших кімнатах. Тому майже впевнена, Ліля була знайома зі своїм вбивцею і він відвідував її раніше. З неопитаних залишився лише сусід, який вже сьогодні ввечері повинен приїхати, можливо він когось згадає. Але на це покладатися не можна. І в мене в голові виник план. Та щось мені підказує, він нікому не сподобається. Вбивцю треба спровокувати, до того ж в прямій трансляції. Треба діяти його ж методами, бо він недаремно вчинив вбивство саме під час стріму. Певніше, це помста, але кому: Олі, Лілі чи ще комусь? Я хвилювалася за Олю. Так, вона неймовірно добра людина, але її успішність може будь-кому кісткою в горлі стояти. Необхідно виманити вбивцю, та, на жаль, часу, щоб створити власний блог, в мене нема. А от за Олею стежать три мільйони, вбивця однозначно побачить приманку. Інша справа, чи погодиться на це Оля? Мені б не хотілося наражати її на ще більшу небезпеку, ніж вже є. Але з нашої співпраці справді могло б щось путнє вийти. Я натиснула на кнопку і продовжила вдивлятися в запис.

Ледь дочекалася шостої години ранку, щоб написати Олі. Та не судилося, мені зателефонували з відділка, там перелякана Карина, яка запевняє, що сусід Лілі – Дмитро Менщинський приходив вночі до її будинку і щось видивлявся.

- По-перше, Карино, звідки ви знаєте сусіда вбитої? Коли ми з вами розмовляли, ви про нього не згадували?

Дівчина м’яла в руках світленьку хустку, не наважуючись дивитися в очі прямо.

- Розумієте, у них с Лілею був роман. Досить тривалий, що їй не притаманно взагалі. Проте, вона не хотіла, щоб про це хтось дізнався. Ліля чомусь аж занадто цінувала свій імідж жінки, яка вміло користується чоловіками. Та якось я їх застала. А потім ми випадково зустрілися з Дмитром в одному пабі і  він розповів мені все. Як кохає її, як жити без неї не може, а вона хоче кинути його. Стало шкода чоловіка, тому я просто запитала про їхні стосунки Лілю, але вона розлютилася і змусила мене замовкнути.

- Тобто змусила?

Карина опустила очі:

- Вона пригрозила, що публічно принизить, а принижувати, повірте, Ліля вміла дуже добре.

- Цікаво як. То виходить, чутки про неї – не просто чутки, і у вас теж був мотив позбутися вашої подруги.

Треба було бачити Карину, вона так перелякалася, наче я їй не на мотив натякнула, а вже за ґрати кинула.

- В мене є... алібі…і…

- Не хвилюйтеся так, я знаю, мої колеги перевірили, ви були на роботі. – А сама собі думаю, що треба переглянути на власні очі записи з камер спостереження магазину, де Карина працює продавцем. Так, за попередніми даними вбивця – чоловік, але можна було комусь заплатити.

- Скажіть, а чому ви так боїтеся Дмитра? Гадаєте, він вбивця?

Дівчина важко зітхнула і вкотре переклала з руки в руку свою хустку:

- Він досить агресивний. І сьогодні…ви б бачили його очі! Я й поворухнутися у власному будинку боялася. Дочекалася, поки він піде і одразу приїхала до вас.

- Але для чого ви йому?

- Не знаю. Мені стало страшно і я приїхала сюди.

- Кажете, що він агресивний, ніби частенько спілкувалися з ним.

 Карина зніяковіла ще дужче:

- Ми декілька раз зустрічались в тому пабі, просто, щоб поговорити. І коли мова заходила про Лілю, чоловік нервував і гнівався. А якщо він тепер на мене гнівається?

Виходить, Дмитро збрехав, що приїде тільки ввечері і прибув раніше. Для чого? Якщо він дійсно причетний до вбивства, щонайменше, це безглуздо приходити після всього до Карини.

- У вас з ним був роман?

- Ні, ні! Що ви! Ми просто розмовляли і все.

Навряд вони просто розмовляли, але добре.

- Гаразд. Я попрошу свого колегу, він відвезе вас додому і переконається, що вам нічого не загрожує. Але наступного разу, як тільки з’явиться Дмитро чи ще щось станеться, телефонуйте одразу, гаразд?