Частина 3

– Сінтіє, візьми мені сік, будь ласка, – через весь шум їдальні прокричала з усієї сили я і направилася до столу.

Як зазвичай за столом в правому боці їдальні сиділи Джек, Шарлотта, Роні, Ніл – мої друзі, також час від часу Кевін, Робін і Стів присідали до нас. Того дня їх не бачила. І взагалі я настільки захопилася своїми почуттями, бажанням заспокоїти думки, що навіть забула про Робіна, тому не відповідала йому на повідомлення. Напевне мені слід було йому відказати одразу, щоб не давати лишніх сподівань, ну ні як наші стосунки не були б щирими. 

Коли ж ми всі сіли за стіл, Сінтія принесла мені мій улюблений томатний сік, розпочались розмови, Роні почала ділитись враженнями від свого невдалого побачення, яскраво характеризуючи недолугість їхніх пригод та смішних ситуацій. Не витримавши і п'яти хвилин її розповіді, Джек і Ніл кудись відійшли, а дівчина продовжувала говорити далі й далі.

– Ви вже знаєте? – відволік Ніл, підходячи. Його очі блистіли від радості.

– Що трапилося? – схвильовано запитала Сінтія.

– В нашу групу перевели новенького, – сказав Джек. Він глянувши на Сінтію, поправив свою шкіряну чорну куртку на плечах.

Це однозначно Джейден подумки промовила я. 

– І хто переводиться за 3 місяці до випускного, – промовила Шарлота стримано, далі гортаючи стрічку соц.мереж. 

– В будь-якому випадку йому треба провести "посвяту" – сказав Ніл, у блакитних очах виднівся запал.

Ця так звана посвята – особливий підхід хлопців, дивні традиції прийняття в групу, а весь їхній регламент– секрет, про який знають лише вони. Та саме разом з Джеєм вони цю урочистість вигадали в кінці середньої школи.

– Було б добре, щоб якийсь красунчик, бо хлопців так мало, – сказала Роні, лагідним шовковистим голосом, вона вже готувалася до розмови. Косметичка завжди в неї під руками, тому не пройшло і хвилини, як дівчина почала поправляти свій макіяж, і розчісувати довге руде волосся. 

– О-о, все ясно, значить Брендон вже колишній? Чи як того хлопця було звати, бо я наприклад заплуталася... – запитала посміхнувшись Шарлота. 

– Я з ним не зустрічалася, тому не колишній,  – спокійно відповіла Роні, чим викликала усмішку на обличчі подруги. 

– Ага, ну так. – пробурмотіла Шарлотта.

– Чому ви не радієте? – на хвильку зупинившись від процесу нанесення нового шару тієї шпаклівки зауважила Роні, як добре, що хлопці вже почали говорити між собою і навіть не слухали того, як ми говорили.

– Чому повинні? – запитала я

– Можливо хоча б хлопця собі знайдеш, – прозвучало принизливо від Роні, хоча вона насправді не думала мене ображати, – я в тому сенсі, що можливо це буде саме твій типаж, – доповнила вона, щоб якось виправдати свої слова.

Якщо новенький – Джейден, то це звичайно мій типаж.

Звісно я вже хотіла з невдоволенням відповісти Роні, можливо сказати, що не потребую стосунків, що в мене трохи інші пріоритети, завести розмову про щось інше, 

– Це ви про мене?! – роздався знайомий голос за спиною.

– Джейдене! – з радістю закричала Сінтія і піднялася з лавки, за секунду її волосся торкалося плеча хлопця, а його руки обвивали акуратну талію. Вони обнялися. Дзвінкий голос Сінітії одразу почув Джек, чорні брови нахмурились, а в очах промайнула ревність. Хлопець вже давно був закоханий в подругу, в її біляве волосся, сірі яскраві очі та гучний сміх. Звісно всі інші також поглянули на Джея, всі окрім мене, я не ворохнулася. Поки за моєю спиною Ніл і Джек радісно плескали Джейдена по плечах, обіймалися як ті малі діти, я спокійно продовжувала їсти обід.

– Ти знаєш хто це? – нахилившись до мене, запитала Роні, з моїх вуст вирвався тихий сміх.

– Знаю, Роні, знаю. 

Шарлота та Роні перевелись в нашу групу вже після того як її покинув Джейден, отже всіх тонкостей нашого спілкування не знали. Вони не зазнали того, як ми всі разом дружньою компанією збиралися на пікніки, а в школі приймали участь у всіх можливих подіях. Безліч цікавих історій розповідав Ніл чи Джейк, але майже ніколи не називав імена. Тому про Джея та Евелін подруги напевно ніколи не чули.

– Дайте я привітаюся з іншими! – сказав "новенький" і підійшов до нашого столу. 

Звісно, першою привіталася руда: – Вероніка Путч, але можеш називати мене Роні, – оксамитовим голосом, грайливо, звернулася до хлопця, заглядаючи у його очі. Вона подала свою зволожену всіма кремами з косметички руку і широкою усмішкою засліпила всіх. 

– Джейден Евенс, приємно познайомитися, – відповів юнак. 

– Шарлотта,– коротко сказала дівчина. Вона простіше поводилась з хлопцями, її більше турбувало те, чи зможе вона подолати рівень в новій телефонній грі, в яку рубалась з Нілом кожного дня.

 – Красиві кудрі, – зауважив Джейден, чим здивував Роні, адже їй жодного компліменту не було. В Шарлотти і справді красиві, густі кучері попелястого кольору, зазвичай вона ловить їх у хвостик, та тоді вони були розпетлешені. 

– Ну і в тебе нічогенькі, – відповіла йому дівчина. 

Весь цей час я старалася не дивитися на хлопця.

– Знову привіт, Ейбіґель Браун, – привітався юнак. Темно-зелене худі личило його очам, на чорних джинсах був невеликий малюнок гітари, я піднялася, хоча не знала чи обійме він мене, – давно не бачились, – доповнив він, і не чекаючи моєї відповіді обійняв, чим приємно здивував Сінтію, я бачила її широку посмішку, і обурив Роні – вона ж завжди бажає до себе більшої уваги. 

– Рада бачити, – іронічно промовила, а хлопець хмикнув у відповідь.

Ми не так довго спілкувались в їдальні, вже за 10 хвилин розпочинався урок, та за цей час було поставлено безліч запитань до Джейдена від Ніла та Роні, яких найбільше цікавило його життя, і на які він коротко та загально відповів. 

Хлопці ж вирішили, що уроків вдосталь і разом з Джейденом захотіли покататись містом, йдучи з столової Джейден Евенс глянув на нас з дівчатами своєю славнозвісною посмішкою, де було все: і флірт і грайливість, зацікавленість, і певна гордовитість.