В потоках вічних стихій
Тільки вперед
Тільки вперед
Червоне світло - заважає рухатись далі,
Його ніби не видно - та воно є,
Збиває нас різко на самому "запалі",
Все, що мав, тепер "чомусь" віддаєш!
Палітра, що теж віддавала червоним,
"Закарбована" в очах - ніби там і живе,
Це лиш сигнал, що віддає "забобонним",
Наша свідомість потихеньку "пливе"!
Жовтий блиск - трішки "штурхає" тіло,
Серце "дістається" до легкого здавлення,
Здається: остання гілочка сумніву тліла,
Нарешті з'явилося нове забарвлення!
Поки не ясно: що далі? Куди і чого?
Але помаленьку "включаються" рухи,
У напрямку мрій - йдемо до свого,
Істоти з непохитно-нескореним духом!
В епоху, що постійно "змінює напрямки",
Думки "заплутуються" між шаленого,
Вже розбивати потрібно "життєві рамки",
В очікуванні світла яскраво-зеленого!
Які б, не були кольори, чи сигнали,
Навіть, коли життя точно "не мед",
Ми тепер вже напевно дізнались,
Рухатись потрібно тільки вперед!
#526 в Різне
#44 в Поезія
#842 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
