В потоках вічних стихій
Між непотрібних ідей
Між непотрібних ідей
Сіріло . Тіло гуло - душа червоніла.
Як ще, описати сердечний наш спазм,
Щоб там не було, виходить сарказм!
Темніло. Мозок кипів - душа шаленіла.
В пориві дня, що згасав абияк,
Тіло збиралося спати - ти знову закляк!
Чорніло. Ноги боліли - сумління з'їло!
У нутрощах власної подоби людини,
Поринали в незабутні сонні години!
Світало. Мозок спав - тіло вже встало.
Серед земної світанкової вроди,
Ще не прокинувся - шукав нагороди!
Синіло. Тіло побігло, хоча ще боліло.
В пошуках призу й щоденної втіхи,
Бігали скрізь шукаючи ліки!
Жовтіло. Переймалася душа наболілим.
Між невгамовних щоденних гонінь,
Метушилося безліч цікавих створінь!
Тверділо. Мозок і тіло об'єдналися в ціле.
Світ цікавих речей й невгамовних людей,
Засинав знову між непотрібних ідей!
#492 в Різне
#41 в Поезія
#813 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
