В потоках вічних стихій
Зима не зима
Зима не зима
Зима, що знову на себе не схожа,
Вже "вмощується"у своїх володіннях,
Вона - "не зима" в думках перехожих,
Є лиш спогади, й сніжок в сновидіннях!
Без снігу, без настрою, ще й з вітрами,
Зима дивує, можливо й дивується,
Як учасниця життєво-стихійної драми,
Їй важко - "заметілі вже не малюються"!
Зимові спогади - єдине, що вселяє надію,
На білі, пухнасті й густі "килими",
Тут все, про що колись мріяв,
У примхах природи - посеред зими!
Дощі розбивають усі сподівання,
На щирі, гарні й привітні свята,
Вони "вдерлись" до нас без вагання,
Лиш назви у нас на вустах!
Зима не зима - радість не радість,
Спогад "увірветься" десь на хвилинку,
Зникне невиразна вся безпорадність,
Коли побачимо "яскраво-зелену" ялинку!
#493 в Різне
#42 в Поезія
#815 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
