В потоках вічних стихій
Золота середина
Золота середина
Ніколи не знайти "золоту середину",
Коли "мозок пручається" – а "тіло холоне",
Тоді силует, що належить людині,
"Бунтує", як звір, що вічно голодний!
"Золота середина" постійно втікає,
В закутки, в кутки, по кутках,
Розум, ніби кудись "витікає",
Як краплі води на руках!
Не видно, не чутно, не помітно,
"Золота середина" в "туманах віків",
В пошуках щастя, в "погонях привітних",
В темряві наш слід дріботів!
"Золота середина" десь близько,
В полі зору - в межах бачення,
За крок до неї, стає надто "слизько",
Та знахідка, для нас матиме значення!
Знову спроба, невдача, знов спроба,
"Золота середина геніально ховається",
Вдало-невдала тисячна спроба,
Незрозуміло: як, це все відбувається!
"Золота середина"все ближче до нас,
"Несеться як кров по судинах",
Знаходити її, нас навчатиме час,
Від цього, аж "мурашки по спинах"!
Живе й привітне створіння - людина,
Що постійно знаходить "золоту середину"!
#912 в Різне
#133 в Поезія
#1165 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
