В потоках вічних стихій

Минулим

Минулим

Стежки сьогодення викладені минулим,

Ціною душ, ціною "зниклих портретів",

Потоком часу, що став промайнулим,

Й "яскравими" сонетами забутих поетів!

"Фундамент" нашого часу міцнішає,

Базуючись на досвіді попередніх епох,

Відчуття: дивні, ще й трішки змішані,

Зображені митцями, чий пензель "засох"!

"Огорожа" нашого духу розширюється,

На зламі вагань, життів й тисячоліть,

Життя тече - людство поширюється,

Написали письменники, "яких завершився політ"!

"Дах" нашої свідомості рідко тече,

Це теж, є здобутком минулого, справді,

Хоча не завжди нам підставлять плече,

Закарбують скульптори, котрим ніщо, не стоїть на заваді!

"Стіни" нашої гідності - непорушні, міцні,

До небезпеки, нам не звикати,

Душі, тепер "радісно співають пісні",

Що залишили в пам'яті усі музиканти!

Час - "йшов, біг, глузував й насміхався",

Нас підштовхував й оберігав лише Бог,

Розвивалися - ніхто з нас не здавався,

Все завдяки людям з минулих епох!

Подобається

#493 в Різне
#42 в Поезія
#815 в Сучасна проза

Відредаговано: 26.01.2026