В потоках вічних стихій
Між чорними дірами
Між чорними дірами
Життя між чорними дірами,
Підводить до кордонів всередині,
Де блукати своїми подвір'ями,
Може тіло, що належить людині!
У чорних дірах людство губиться,
Щоправда у своїх - у земних,
Воно там страждає і ,,любиться'',
У збоях своїх та чужих!
У вихорі близькості, до такої діри,
Більшість, вже не чинить супротив,
Бувають і ті, хто сам це створив,
Та й вони, вже ,,попастись'' не проти!
За межами цього видовища,
Залишається декілька поглядів,
Їм потрібно проникати до сховища,
Щоб стихійний вихор, їх не зустрів!
Буденність сповнена чорними дірами,
Як очі, що засліпило сапфірами,
Вона всюди - та й зовсім ніде,
Хтось оминає - інший скоро піде!
Чорні діри, створені, як пастка собі ж,
Ніби ти сам гостриш ніж,
Все потерпає міжрасами, примхами, вірами,
Свідомість сповнена чорними дірами!
#526 в Різне
#44 в Поезія
#842 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
