В потоках вічних стихій
Власне жало
Власне жало
Буденне жахіття знову невдачі зазнало,
Йому не вдалося тобі вирвати жало,
Очманіти від спроб, від їх кількості,
Все навколо безсиле проти нашої стійкості!
Злість і ненависть всі сили віддали,
Відступили, не вирвавши жало,
Мозок губиться між життєвих афер,
Жало на місці - програв люцифер!
Підступність вламується небувало,
Не відступимо - витягнемо жало,
Очі сліпнуть від яскравих приманок,
Тіло страждає - відбивається від лихоманок!
Світ ,,впивається'' в тебе - йому все мало,
Не здаємося - не вирвати жало,
Приголомшені потоком неправди,
Розчиняємось в натовпі завжди!
Совість на місці - сумління не впало,
Живемо лиш тоді, коли з жалом,
Розчаровані розвитком життєвих подій,
Йдемо з реальності до світу надій!
Серце на місці - душа не ,,пищала'',
Жахливі течії не вирвали жало,
,,Притрушені'' моментами випадкових подій,
Відбиваємось із стійкістю, зник лиходій!
У вітрах, що несуться нестримно,
Заховані удари, які завдаються невпинно,
Це не заважає, коли стійкість не впала,
Живемо прекрасно із власним жалом!
#493 в Різне
#42 в Поезія
#815 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
