В потоках вічних стихій
Літня дорога
Літня дорога
Сонце сліпило - ми мружились,
Лоб нагрівся - очі звузились,
В пекельний день звичайного літа,
Бути щасливим, потрібно ще вміти!
Промінчики впивалися в наші обличчя,
Ми залишалися таки доброзичливими,
На жаркому, природньо-пісочному лоні,
Були веселі та всім задоволені!
Тепло пробирало аж до кісток,
Поки ми йшли через літній місток,
Не зупинявся ніхто - всі йшли стрімголов,
Хоча промінчик, інколи в очі колов!
Теплий пісок додавав трохи рухів,
Всі мчали у воду, щоб занурити вуха,
Гамірно було біля тієї водойми,
Сонце палило із всієї обойми!
Літо завжди приносило усмішки,
Навіть в сильні дощі, зовсім трішки,
Радіє душа, зникає печаль і тривога,
Поки нагріта сезонно-літня дорога!
#526 в Різне
#44 в Поезія
#842 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
