В потоках вічних стихій
Дотики
Дотики
Життя штовхає іноді дотиком,
Посміхнися - відчуй себе котиком,
Поштовхом долі, промінцем тепла,
Дотик подіяв - людина змогла!
Сьогодення знову штрикає дотиком,
Додає трішки ,,перцю'' й екзотики,
Серед шаленства мрій та ідей,
Всюди створіння - не видно людей!
Існування на світі, у вигляді фарсу,
Дотики отримує в межах азарту,
Щоденні вихори випадкових подій,
Іноді гасять світло - руйнують надії!
Знову дотик, тепер просто в спину,
Штовхає в безодню невпинно,
Не підготуватися до цих дотиків,
Навіть в дощ, якщо маєш зонтика!
Дотики справа, дотики зліва,
Здається: доля таки знахабніла,
Лиш оговтавшись від дотиків цих,
Усвідомлюєш: ти, ще не зник!
Дотики постійно руйнують життя?
Ні! Іноді пришвидшують серцебиття!
Як уникнути дотиків долі?
Ніяк! Доведеться відчути до болю!
#493 в Різне
#42 в Поезія
#815 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
