В потоках вічних стихій
Куди котиться світ?
Куди котиться світ?
Куди котиться світ? Хто зна!
Немов на гітарі порвалась струна!
Темінь дня у потоках шаленства,
Збиває з дороги - нівелює всі сенси!
Куди котиться світ? Невідомо!
Де б, не був - доріжка приводить додому!
У вихорі невгамовних потоків,
Загубилася купа прожитих років!
Куди котиться світ? Риторичне питання!
Доля веде: повз гріхи та кохання.
Між світла, темного часу доби,
Багато галасу - повно ,,води''!
Куди котиться світ? Здається в безодню!
Серед нас, з цим бувають незгодні.
В промінчиках сонця є трішки надії,
Життя не повинно буть безнадійним!
Куди котиться світ? Можливо до краху!
В усе навколо вдивляємось з жахом.
Лиш ковточок свіжої ,,п'янкої'' води,
Дає засинати - тепер розбудив!
Куди котиться світ? В нікуди!
Радіють тваринки - розчаровані люди.
Душа, що живе у природніх потоках,
Робить з істот не таких одиноких!
Куди котиться світ? Докотився!
Здоровий глузд тепер розчинився.
Життя не зруйноване - не підпалений гніт,
Повільними рухами котиться світ!
#493 в Різне
#42 в Поезія
#815 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
