В потоках вічних стихій
Водойма життя
Водойма життя
В океанах мрій знову купаємось,
Діставати по одній намагаємось,
Мрії, можуть завести глибоко - на дно,
Ми безтурботні - нам все одно!
У морях сподівань знаходимось іноді,
Все розчиняється у прозорій воді,
Бажаємо: покластись на долю та час,
Терпіння зникає - вогник вже згас!
В озерах надій постійно пливемо,
Без аквалангу - так і живемо,
На глибині - де уява посилюється,
Хтось живе - інший знесилюється!
У річках любові пороги минаємо,
Один вже пройшли - в інший пірнаємо,
Коли річка тече, як наша доля,
Душа із тіла - бажає вийти на волю!
В струмках необережності й зради,
Зникає кохання - насичують вуха поради,
В маленьких потічках, між лісів,
Тонуть мільйони чужих голосів!
У джерелах щасливої матінки-долі,
Відшліфовуємо свої, нові ролі,
В перипетіях шалених років,
Чиста вода омиває з боків!
В калюжі води - видно лиш відображення,
Тут згасають надії та всі наші враження!
Щоб життя йшло чітким кроком,
Має бути водойма: просторова й глибока!
#494 в Різне
#42 в Поезія
#817 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
