Мистецтво живе між віків
У треморі віків, що насичені барвами,
Працювали митці з буденними фарбами,
Чимдалі працювали надто зухвало,
У розрізі світу - їх все більше ставало!
Через сторіччя страждань й насолоди,
Митці поринали між безмежної вроди,
Від одного до іншого передавалось,
Нашому часу, теж багато зосталось!
В агонії проклятого середньовіччя,
Мистецтво знівельовувало протиріччя,
Час від часу, духовно страждаючи,
Митці жили, життям зневажаючи!
Попри негаразди та смуту,
Митці працювали - їх мистецтво, вже не забути,
В споконвічних викликах долі,
Мистецтво отримувало все більше волі!
Про мистецтво: сказано все і назавжди,
Жило між брехні - живе між тотальної правди!