В потоках вічних стихій

В павутинні

В павутинні

Ніяк не вибратись, жодним чином,

На це, потрібно дуже вагому причину,

Невпинні, як завжди - "ні в чому не винні",

Ті, що заплутались в павутинні!

В очікуванні павуків, що "в дорозі",

Тіло "німіє "- серце "в тривозі",

Сонце заходить - літають круки,

"В дорозі"- вже повзуть павуки!

Уява "працює на повну"- реальність,

Там зникають думки і банальність,

Ілюзії й мрії покрились лушпинням,

Навкруги лише павуки й павутиння!

В сітях густих, що снуються невпинно,

Не вибратись - ми застрягли глибинно,

Не поодинці - нас цілий гурт,

Хтось жертва - інший сам каракурт!

Павуки вже "в дорозі"- не боїмося,

Не сивіє вже наше волосся,

Погляд до погляду, сонце встає,

Плетемо павутиння власне, своє!

У сітях ніхто не залишиться, саме так,

Не зважаючи на "годинниковий тік-так",

Вистачить двох ніг і двохрук, двох очей,

Тепер ти - небезпечний "павук", що живе між ночей!

Подобається

#905 в Різне
#132 в Поезія
#1157 в Сучасна проза

Відредаговано: 26.01.2026