В потоках вічних стихій
Привітний світанок
Привітний світанок
Ніч "заглушила" всі радощі й чвари,
Серед міст, рівнин та широких ланів,
Навіть не чутно звуків гітари,
Все поглинуло, царство спокою й снів!
Щось знову насниться незрозуміле,
Щоб зранку уяву збентежити,
Не розібратись "без одного проміле",
Не дізнатись, й тепер не відстежити!
В повній тиші, у "сутінках розуму",
Не важко розгледіти свій силует,
Це "народить павутиння" для роздумів,
Поки спимо - всередині змінився сюжет!
У "нічних коливаннях" життєвої лінії,
Надто складно все скласти в єдине,
Мозок, ніби "вкривається білим інієм",
Йому не підвладні "бентежні години"!
Ніч промайне немов "сильний шторм",
В потоках часу, "немовби крізь нас",
Залишиться щось із "безлічі форм",
Лиш "крупинки" вона нам віддасть!
Так багато хотілось дізнатися з сну,
Хоч підказку одну - на останок,
Та нашу сплетінь глибокосонно-міцну,
Вщент "розтрощив" привітний світанок!
#492 в Різне
#41 в Поезія
#813 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
