В потоках вічних стихій
Чорною смугою
Чорною смугою
В "тунелях" – де "хихикають" чиїсь голоси,
Трішки моторошно, сумно, "повна глуш",
Потрапляння туди, в часи чорної полоси,
Невідворотне! Ми в "бібліотеці загублених душ"!
У "тунелях" - із "скрипучими звуками",
Складно йти правильно - навпростець,
В дні чорної полоси, ще й із муками,
Надто важко! Ми в "сховищі розбитих сердець"!
Між "скель" - де вітер, на повну "свистить",
Тіло вкотре "трясе", тепло вже не гріє,
Там чорна полоса - аж світить, блищить,
Невимовно! Ми на "кладовищі усіх мрій"!
На "хвилях" - де вода "потрапляє усюди",
Доля видається "доволі смугастою",
Всі пливуть на поверхню - там люди,
Ніяково! Там "захований океан хорошого настрою"!
В "лабіринті"- де очі нічого не бачать,
"Мінотавр", не на нашій стороні битви,
Між чорних смуг немає означень,
Безвихідь! "Лабіринт, де не чутно молитви"!
Все марно! Ніяк, із місця не зрушити,
В "бібліотеці загублених душ",
Все марно! На шиї "блищить повідець",
У "сховищі розбитих сердець"!
Серце зігріється - душа вже розквітла,
Чорна смуга розбилася об промінчики світла!
#485 в Різне
#39 в Поезія
#806 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
