В потоках вічних стихій
Голосом янголів й демонів
Голосом янголів й демонів
Митець, що надихається голосом янголів,
Творити - безмежно та щиро б волів,
Митець, що надихається голосом демонів
Творити - у повній темряві й тиші хотів!
Полотно, на якому зображений день,
Складається з мільйонів зображень,
Полотно, на якому "виблискує" ніч,
Збиває з ритму - додає протиріч!
Мистецтво, яке зображає світанок,
Надихає - дає уяві мільйон обіцянок,
Мистецтво, яке веде нас, до надвечір'я,
Розпалює в думках непотрібні повір'я!
Краса, що "вбиває" мистецтво у голову,
Робить погляд "стальним" - "плавиться олово",
Спотворене, що мистецтва залишає відбиток,
Заплутує думки "сотнями ниток"!
Голоси янголів тихше звучать,
Вони, як вода - тихенько дзюрчать,
Голоси демонів завжди голосніші,
З ними зв'язок, як не дивно - міцніший!
Які б, не були голоси, навіть з протестом,
Це все, можна сміливо назвати мистецтвом!
#488 в Різне
#39 в Поезія
#820 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
