В потоках вічних стихій
Бачення життя
Бачення життя
Пил сочився із червоних очей,
Від недоспаних тривожних ночей,
Сліз не було - лиш піщинки,
Що сипались немов без зупинки!
Очі віддзеркалювали все підряд,
Погляд досягав зіркових плеяд,
Бачення, що заводило далеко у простір,
Близько, зовсім не було гострим!
Все запилене - сіре та чорне,
Заважало побачити буденні картини,
Попри бажання непереборні,
Очі губилися між ,,сліпоти'' та рутини!
Пил не можна було дістати,
Він все продовжував нас лякати,
Все інше, не мало жодного значення,
Життя залежало від нашого бачення!
Сьогодення здіймало лиш буревії,
Вітер, знову в очі щось сіяв,
Постійно в тумані й знесилені,
Допоки бачення наші запилені!
Очі ,,різали'' - очі були налякані,
Душі тривожні й ,,заплакані'',
,,Вітер тривог'' мав значну силу,
Бачення жили поміж сірого пилу!
Іноді з'являвся просвіт - все під силу,
Чиста свідомість, могла позбутися пилу!
#485 в Різне
#39 в Поезія
#806 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
