В потоках вічних стихій
Останній оплот оборони
Останній оплот оборони
Тепер чекай, поки мозок вже охолоне,
Хтось знову порушив особисті кордони,
Гармонію серця й душі розтрощив,
Шматочок свого, десь у нас залишив!
Чужорідне - знову у нас на задвірках,
Життєва рівнина перетвориться в "гірки ".
Ідеального стану не передбачено,
Через втручання - можливості втрачено!
Біг з бар'єрами, стіна й перепони,
Розбиті усі особисті кордони,
Навіть, захищений височенним парканом,
Всередині стояв "заарканений"!
Особисті кордони рятують від зайвого,
Вбираючи енергію свідомого твого,
Та завжди знайдеться якийсь руйнівник,
Із своїми "кошмарами"- він так звик!
Ті кордони - як острівок "Далай-лами",
Старанно будуємо своїми "руками",
Там думки й сподівання - його жителі,
Живуть - доки не прийшли "потрошителі"!
Лиш певних людей ми впускаємо,
Які важливіші за всілякі кордони,
Вони тільки зміцнюють - точно знаємо,
Наш останній оплот оборони!
#488 в Різне
#39 в Поезія
#820 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
